"Витратила на суди грошей більше, ніж відсудила. Але задоволена", — зізнається 50-річна Віра Ковальова з міста Городня на Чернігівщині. На її обличчі видно 4-сантиметровий шрам, на руках сліди від укусів — жінку погриз сусідський пес.
— Уранці 24 червня торік їхала велосипедом на роботу, — згадує Віра Володимирівна. — За мною погнався сусідський пес Малиш. Кинувся, звалив із велосипеда і почав кусати. Інтуїтивно закрила обличчя долонями, щоб не відкусив носа, піджала до живота ноги. Певно, на якусь мить знепритомніла, закрила очі. Як відкрила — побачила морду собаки, яка тримала у пащі мою руку. Закричала "Допоможіть!" Із двору неподалік вискочив Віктор Олексієнко — заступник начальника Городнянської міліції. "Скільки разів казав йому — не відпускай пса", — нарікав на брата Володимира. Вони живуть поруч. Малиша відігнав.
Жінка була в крові. Олексієнко повів її до свого двору, його дружина винесла води і рушник. За мить підійшов Володимир Олексієнко — власник пса. Повіз сусідку до лікарні.
— Лікар спитав: "Чия собака покусала?" — згадує Ковальова. — Володимира Олексієнка, кажу. Він сам це підтвердив. Весь час був у лікарні, платив за ліки, заспокоював мене. Пообіцяв оплатити все лікування. Мені стало зле. Набряки, паморочилася голова. Місця укусів почали гнити. Більше десяти днів пролежала, потім ще ходила на перев"язки. Про напад собаки повідомили в міліцію, санепідемстанцію, ветлікарню.
Ковальова написала заяву в міліцію. Під час перевірки Володимир Олексієнко змінив покази. Мовляв, собака не його, бо Малиш у той час був прив"язаний. Цьому знайшлися свідки. Міліція п"ять разів відмовляла в порушенні кримінальної справи.
— Уперше постанову про відмову надіслали 3 липня, — каже жінка. — Мотивували тим, що мене покусав собака, зовні схожий на Олексієнкового. Подія злочину відсутня. Я знову написала — 24 липня отримала другу відмову. Мені стало прикро. Хотіла, щоб Олексієнко вибачився. А він натомість зустрів мене і каже: "Запам"ятай, ми менти. Усі будуть на нашому боці, тому ти правди не доб"єшся". Він теж раніше працював у міліції. Але найбільше ображало те, що я ніби брехуха, обмовляю Олексієнка. Писала в районну прокуратуру, Луценку і генпрокурору Медведьку. Згори спускали в район, а тут все покривали.
Рідні, знайомі та колеги казали жінці: "Віро, змирися, ти ж бачиш, у них усе схвачено".
— А я не могла, — змахує сльозу Віра Володимирівна. — Не гроші були потрібні, а довести всім, що я не брехуха, і що справедливість має восторжествувати. Звернулася до суду. 13 серпня суддя скасував міліцейську постанову, та з міліції надіслали таку ж.
Судові слухання тривали півроку. Ковальова найняла адвоката, збирала докази на свою користь. 25 травня 2009 року суддя Дмитро Криворученко оголосив рішення — стягнути з Олексієнка Володимира на користь Ковальової 497 грн на відшкодування майнової шкоди, і 2 тис. грн моральної. Олексієнко не оскаржував суду.
— Спасибі чесним суддям, — каже Ковальова. — Що б там не говорили про корумпованість суддів, але серед них багато чесних людей. Морально я виграла, бо добилася правди. Коли суддя оголосив рішення, у мене покотилися сльози. Плакала від щастя.
Володимир Олексієнко не визнає, що сусідку покусав його пес.
— Але за рік уже втомився від судової тяганини, — каже він. — Тому не став оскаржувати рішення суду. Це все забрало багато нервів. Я навіть із передінфарктним станом потрапив до лікарні.
Віро, змирися, ти ж бачиш, у них усе схвачено
Міліціонери повідомили Вірі Ковальовій, що собаку вбили.
— Є постанова міліції, де сказано, що Малиш загинув 8 липня 2008 року. Мовляв, Володимир Олексієнко з Олександром Кобеняком і Максимом Селівановим поїхали на рибалку, — каже жінка. — Узяли з собою Малиша. Біля села Політрудня пес потрапив під фуру. Та я жодному слову міліції не вірю. Думаю, пес в Олексієнкових батьків.
Батьки Віктора і Володимира Олексієнків живуть у селі Здрягівка. У них двоє собак. Один живе давно, іншого, Малиша, сини привезли торік. Він прив"язаний.
— Та не бійтеся, — запрошує до двору Тамара Миколаївна, мати Володимира Олексієнка. — Малиш добрий, нікого не чіпає. То все наговір на сина. А прив"язала його тут для охорони. Бо ж оцю хату вже двічі обкрадали незважаючи на те, що син — заступник начальника міліції.
5 
1
Коментарі
2