"Якщо десяток котів з"їв, то й добре. Якби знав, що за кота накажуть, не ловив би. Чого корейці в Полтаві собак ловлять і жеруть, а нам не можна?" — обурюється 54-річний Віктор Піньковський.

18 червня Київський райсуд Полтави за жорстоке поводження з тваринами засудив Віктора та його дружину Наталію до чотирьох місяців ув"язнення.

— Більше ми їх не їмо, — запевняє Наталія Піньковська, 52 роки.

Подружжя мешкає в одноповерховому багатоквартирному будинку по вул. Ватутіна, 20 у Полтаві. Із ними живе доросла донька жінки Наталія Грицай із чоловіком і двома дітьми.

Наталія Піньковська безробітна. Віктор працює охоронцем на ринку біля Південного вокзалу, отримує 400 грн.

— Я виплачую кредити й комунальні послуги. Як можна прожити? — відмахується Піньковський. — Першого кота спіймали на площі Леніна. Так вийшло, що з дружиною сіли перекурить на лавочку. А в нас їсти нічого. Підбігло кошеня. Згадав, що у 1982-му на зоні пробував м"ясо кота. Ми його забрали. Умертвив без усяких знущань. Очі не виштрикував і лапи не відрубував. Жінка зварила, додали спецій.

Каже, що потім ловив бродячих котів.

— І собачку мою 20 мая вбили. Нічого, вам отольються сльози. І за мою Бєлочку, — підбігає Тамара Коржина, 55 років. Вона  першою поскаржилася на Піньковських до міліції.

Віктор не реагує на Коржину.

— Ми з жінкою харчуємося окремо від дітей, їм котів не давали. І собак не ловили, це обман, — запевняє.

Прокурор Володимир Бугрій зачитує обвинувачення:

Ми з жінкою харчуємося окремо від дітей, їм котів не давали

— Усього Піньковські за попередньою змовою в різних районах міста Полтави зловили 15 котів із метою їх подальшого удушення та використання м"яса в їжу. Це відноситься до жорстоких методів поводження з тваринами.

— Удушила б! Ужас, — зривається Тамара Коржина.

Віктор розповідає, що тричі відсидів у в"язниці. Згадує, як почав ловити котів.

— Мені погано, — схлипує Коржина, хапається за серце й виходить із зали.

Подружжя Піньковських міліціонери затримали 29 грудня торік. У їх сумці виявили трьох убитих котів.

Віктор виймає з чорного пакету вирваний із зошита листок. Каже, що зірвав його на своєму будинку.

— Внимание! Маньяки не спят. Это супружеская пара Пиньковских. У людей пропадают коты и собачки, будьте бдительными, — зачитує з аркуша. —  Коржина збирає людей на вулиці й галасує, що ми маньяки.

Суддя дає слово Тамарі Коржиній. Вона живе у двоповерховому будинку по вул. Шевченка біла автостанції. Має п"ять котів, стільки ж кошенят і собак.

— Все почалося у 1996 році. Відтоді в мене пропало 17 котів і біля 10 собачат, — емоційно розповідає жінка. — Це вони їх спіймали. Раз бачила, як Піньковські розробляли котів біля мого двору. У них бізнес налажений. Тушки продають у магазини по провулку Інтернаціональний і по вулиці Артема. Я стежила. Там пиріжками торгують. Усю Полтаву вже нагодували пирогами й пельменями з кошатиною.

По сусідству з Піньковськими раніше жила Валентина Кальченко, 52 роки. Вона каже, що шість років тому Піньковські вкрали її кішку.

— Я її місяць шукала, тоді побачила її шкурку, — кричить Кальченко.

Між жінками й Піньковськими зчиняється сварка. Суддя Андрій Антонов виходить із зали. За 10 хв. продовжує слухання. Піньковські визнають провину. О 12.15 суддя оголошує вирок. Подружжя ведуть за ґрати.

— Так він же вийде і знову буде вбивать тварин, — обурюється Валентина Кальченко. — Треба їхать у Верховну Раду й ООН, мінять закони.

×