— Всю жизнь прожив і не бачив такого бєспрєдєла, — каже 65-річний Анатолій Колісник із будинку №57 на вул. Степана Руданського у Хмельницьку. — У мене і горіх, і вишенька засохли через ті отстойніки. Вони ж туди кишки викидають, сечу зливають. Літом смердить так, що душимось у хатах.
Чоловік вказує на дочірнє підприємство "Проскурівм'ясопродукт", що понад 10 років забиває тварин. Відходи виливають у відстійник поряд із людськими городами.
— А як переповнюється, то беруть шланг і по людських городах розливають, — говорить Анатолій Степанович. — Ми вже ночами чергували, але хіба за ними вслідиш.
"Проскурівм'ясопродукт" — на околиці Хмельницького. Облаштоване на території ферми у селі Ружична, що вже кілька років належить до меж міста. Кілька років тому тут виготовляли м'ясопродукти, зараз винятково забивають тварин.
Навколо підприємства лежать купи кісток убитих коней, телят. Під ногами хрустить висохлий череп корови, обліплений опаришами. Обабіч валяються купи шерсті, кінські щелепи, рояться мухи. Надворі +25°С, від смороду ледь не непритомнію.
— Вони ту всю гадость висипають просто на землю. Буває, так смердить, що в хаті не всидиш, — із будинку №36 по вул. Степана Руданського за кількасот метрів від бійні виходить 28-річна Оксана Кулик. На руках тримає 12-місячну доньку Маргариту. — Мухи все обліплюють, повна антисанітарія. Скільки не скаржилися — толку ноль.
— Тут отакенні ґедзі літають, — 61-річний Михайло Рибчинський із будинку №58 показує пачку від сірників. — На вулицю страшно вийти. А що буде, як літом буде 30 градусів?
— Ви в любу хату зайдіть, це все в печінках усім сидить, — перебиває його дружина 61-річна Валентина Рибчинська. — А цієї весни вони все викачували на городи. Машиною як проїдеш, то потім не відмиєш колеса від тої гадості. Оце недавно тут лежали гори дохляків. Але їх були оштрафували, то десь позакопували. Як дощі ідуть, то все воно нам у криниці тече. Ми не знаємо, що п'ємо.
Підприємство огороджене залізобетонним парканом. З одного боку до нього впритул підходить житловий сектор, з другого — кладовище. Ворота зачинені. За бійнею стоїть напівзруйнована ферма, колектор із нечистотами й відкритий бетонний відстійник. Усередині в чорних нечистотах тисячами повзають 2-сантиметрові опариші.
Наступного дня з шостої ранку спостерігаю за ворітьми. Кожні кілька хвилин на територію заїжджають автомобілі зі свиньми, коровами, кіньми. За кожною охоронець поспіхом зачиняє ворота.
— У нас все нормально, — каже, закриваючи браму. — То раньше закопували, а зараз вивозимо.
За 1,5 год. до підприємства червоною "ладою", під'їжджає директор Олег Марковський. Показує угоду на вивіз кісток на завод на утилізацію, однак на територію не пускає.
У міській санітарно-епідеміологічній станції кажуть, що територію "Проскурівм'ясопродукту" торік перевіряли.
— Дійсно поряд із підприємством були продукти забою, — говорить начальник управління ветеринарної медицини в Хмельницькому Роман Ткачук, 39 років. — Директор отримав припис, ями з кістками закопали. Після того підприємство уклало договір з утильзаводом, є акти виконаних робіт. Можливо, відходи вивозять у недостатній кількості. Ми перевіримо.
— Торік директора тричі штрафували по 765 грн, — додає 26-річний Сергій Назарчук, державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області. Цього року теж плануємо виїхати.
3 
1
Коментарі