Із 2 квітня в реанімації Хмельницької обласної лікарні лежить 22-річна Вероніка Сугак. Вона в комі, підключена до апарата штучного дихання. Час від часу повіки самовільно відкриваються, погляд розсіяний.
— У неї полірадикулоневрит — захворювання нервової системи — і запалення головного мозку, — каже завідувач відділення Микола Бесараба, 68 років. — Сказ поки що не підтверджую, але й не виключаю. Аналізи на весь спектр інфекцій направили в Київ.
24 березня у Вероніки Сугак раптово підвищилася температура. Подумала на грип, однак за кілька днів паралізувало ліву руку. У Новоушицькій райлікарні запевнили, що це ускладнення після грипу. За кілька днів паралізувало правицю. Жінку відправили в Хмельницький. Зараз доба лікування коштує родині 4 тисячі гривень.
— У нас немає таких грошей, — каже 31-річна Лариса Горбатюк, сестра Вероніки. — Пішла в район, дали 500 гривень. А тут тільки один укол коштує почті 700 грн. Піду до губернатора, може, він чимось поможе.
Вероніка Сугак родом із села Березівка Новоушицького району. Вранці 1 серпня 2011 року на автобусній зупинці на неї напала невідома тварина, подібна до собаки й вовка. Відкусила на правиці середній палець та мізинець, погризла руки, ноги, живіт і обличчя. З голови зняла скальп. Жінку врятував мисливець, який 10 разів вистрелив по тварині картеччю 16-го калібру. Місцеві називали звіра чупакаброю. Ветеринари відрізали йому голову, виявили сказ. Тварину не змогли класифікувати, тіло спалили. Покусаній зробили комплекс щеплень від сказу.
— У тої тварі була повна пасть кликів десь по 3 сантиметри, — каже Лариса Горбатюк. — Воно впилося в кость голови. І хоч Вероніка получила всі прививки, але нас попередили, що хвороба може прогресувати. Коли нас виписували, то говорили, що сказ може тривати 1,5 року.
Вероніка живе з братом 16-річним Сергієм. Їхні батьки розлучені, мати на заробітках за кордоном. За три місяці до нападу Вероніка почала зустрічатися з Віталієм Грибинюком. Зараз він чергує біля реанімаційного відділення.
— Я Вєру знаю років п'ять, ще з технікуму, — розповідає 21-річний Віталій Грибинюк. — Встрічаємся з травня минулого року. Я поїхав на заробітки в Росію, а Вєра лишилася. Коли взнав, що на неї напало, хотів зразу приїхати. Але на лікування потрібні були гроші. Рішив остатися й заробляти.
Майже все зароблене пересилав на лікування коханої. Собі залишав лише на прожиття. Повернувся в Україну в жовтні торік.
— Мені баба лишила хату в Новій Ушиці, — продовжує Віталій Грибинюк. — У вересні планували одружитися, там жити. До свадьби хотіли зробити пластику. А тут… Врачі кажуть, що Вєрі стає все гірше, вона в комі. Як виздоровіє, одружимося й у свадібне путішествіє поїдемо на море.
Лікарі не дають жодних гарантій на одужання. Неофіційно кажуть: у хворої сказ, який не виліковується.
3 
1
Коментарі
47