— Вокруг все разлеталось. Одна из пуль попала Амине в голову. Это было покушение на нас двоих, — каже командир добровольчого батальйону ім. Джохара Дудаєва 36-річний Адам Осмаєв.
30 жовтня близько 20.00 у селищі Глеваха Васильківського району на Київщині невідомі з кущів обстріляли автомобіль, в якому він їхав із дружиною 34-річною Аміною Окуєвою. Вона була добровольцем батальйону "Київ‑2". Прямували до будинку, який зводили. За кермом сидів Адам. Він має вогнестрільне поранення та відкритий перелом правої ноги. Його прооперували. В Аміну влучили шість куль. Вона загинула.
По машині випустили понад 15 куль. Частина потрапила у двигун, інші зрешетили салон, найбільше — з боку пасажира, де сиділа Аміна. Кілерів було двоє, вважає радник міністра внутрішніх справ 46-річний Зорян Шкіряк:
— Один — навідник, який вів автомобіль, другий — виконавець. Стріляли з автоматичної зброї калібром 5,45 міліметра.
— Амина плохо ездила на машине с механической коробкой передач. За рулем обстрелянного "Ниссана", как правило, был Адам, — каже 39-річний Дмитро Булатов, товариш родини.
Слідство розглядає дві версії.
— Перша — замах скоїли російські спецслужби для дестабілізації ситуації в Україні. Друга — помста Адаму за те, що пішов проти президента Чечні Рамзана Кадирова та його оточення, — говорить нардеп і радник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко, 38 років.
— Аміна була відкритою для тих, кому довіряла. Її публічність коштувала їй життя, але це був свідомий вибір, — каже 37-річна Олена Білозерська з Української добровольчої армії.
— Аміна говорила мені: "У мене не буде дітей, я не займатимуся домашніми справами. Своє життя присвятила боротьбі за свободу України й Ічкерії. Я зробила свій вибір. Смерті не боюся, це в руках Аллаха. Боюся тільки не встигнути зробити всього, що в моїх силах", — згадує журналіст Юрій Бутусов, 41 рік.
Це був другий замах на подружжя. 1 червня 2017 року на вул. Кирилівській у Подільському районі столиці їх намагався вбити Артур Денісултанов-Курмакаєв на прізвисько "Дінго".
Він представився журналістом французького видання "Ле Монд" Алексом Вернером. Під час розмови в машині дістав пістолет "Глок" і двічі вистрілив в Осмаєва. Влучив у печінку та легені. Момент убивства знімав на камеру. Аміна Окуєва відкрила вогонь із нагородного пістолета Макарова. Обох поранених чоловіків у тяжкому стані забрали до лікарні, прооперували. Справу Курмакаєва, якого називають близьким до голови Чечні Рамзана Кадирова, мають передати до суду протягом місяця. Йому загрожує довічне ув'язнення.
До Аміни та Адама приставили державну охорону. Після виписки Осмаєва з лікарні вони відмовилися від неї.
— Завжди були уважними. Часто змінювали канали зв'язку, маршрути пересування. Постійно ходили у бронежилетах, зі зброєю. Адам тренувався стріляти по статичних і динамічних мішенях. Після першого нападу про зустрічі домовлялися дуже обережно, щоб ніхто не дізнався про їхній маршрут. Не їздили на масові заходи, — каже Дмитро Булатов. — Чому відмовилися від охорони — не пояснювали. Певно, не хотіли нікого обтяжувати.
За кілька днів до другого замаху товариш подружжя Казбек Куразов опублікував у "Фейсбуці" спільні фотографії з Аміною й Адамом. Написав: "Ми готові до зустрічі з черговими кілерами". На знімках вони усміхаються.
Поховали Аміну Окуєву 1 листопада у Дніпрі — поряд із могилою комбата батальйону ім. Джохара Дудаєва Іси Мунаєва, який загинув під Дебальцевим позаторік. Місце поховання Аміна обрала сама, написавши заповіт у червні.
Залишився 13-річний син
Аміна Окуєва народилася в Одесі. Її звали Анастасія Нікіфорова. Батько — чеченець, мати — полька. Після одруження прийняла іслам і змінила ім'я. Прізвище Окуєва — від другого чоловіка.
Працювала лікарем-інтерном. Деякий час із сім'єю жила в Москві та Чечні. 2003-го повернулася в Україну.
Під час Євромайдану була лікарем у медичному наметі. Воювала на Донбасі в лавах добровольчого батальйону "Київ-2". Була прес-секретарем добровольчого батальйону ім. Джохара Дудаєва та помічником народного депутата Ігоря Мосійчука.
Аміна мала орден "Народний герой України". Отримала його у жовтні 2015-го.
13-річного сина виховує баба.
Адам Осмаєв — із Грозного. Майор збройних сил Чечні. Кілька років тому переїхав в Україну.
2012-го його звинуватили у спробі замаху на президента Росії Володимира Путіна. Після втечі Януковича Приморський районний суд Одеси відпустив Осмаєва на свободу. Пішов добровольцем в АТО. Позаторік очолив батальйон ім. Джохара Дудаєва.
3 
1
Коментарі