Місяць тому у 26-річної Юлії Анучіної з Черкас народилася донька Аня. Жінка почала збирати документи на допомогу при народженні дитини — 8,5 тис. грн. Її свекруха пішла за довідкою про місце проживання до ЖЕКу, який обслуговує гуртожиток черкаського "Облагробуду" на вулиці Рози Люксембург, 208.
— Я знала про складний характер начальника ЖЕКу Григорія Козинця. Пішла сама, бо не хотіла нервувати Юлічку, — каже свекруха молодої мами 56-річна Ніна Задорожня. — Вона ж дитя кормить. Ще молоко пропаде. То начальник мені сказав, що я за цією довідкою піду кудись в іншу інстанцію. Прошу його, вкажіть, що довідка видана для соцзахисту, що Юля тут живе непрописана. А він кричить, вийдіть із кабінету, — плаче Ніна Григорівна.
Юля Анучіна з 27-річним чоловіком Богданом поселилися на Рози Люксембург три роки тому. Жінка працювала швачкою, Богдан — заступником начальника охорони супермаркету "Фуршет".
Дозвіл на поселення дав тодішній начальник "облагробудівського" ЖЕКу. Склали договір і в"їхали в невеличку кімнату на другому поверсі. Вікно виходило не на вулицю, а в приміщення їдальні.
— Ми вдячні були й за таке житло. Не мали ж ніякого. На квартиру йти було дорого, — каже "ГПУ" Богдан Анучін.
2006 року їдальню викупив підприємець. Почав переобладнувати приміщення для стоматологічного центру "Новий зір". Вікно Анучіних заклав цеглою. На той час Юлія була вже вагітною. У задушливій кімнаті в неї стрибав тиск. У спеку не допомагали ні вентилятор, ні відчинені в коридор двері.
Богдан прийшов уночі з роботи, а вона без свідомості лежить
Богдан із вагітною дружиною пішов до директора "Облагробуду" Анатолія Черненка. На прохання про переселення той поставив резолюцію: "Козинцю до виконання".
— Але він їх так і не переселив. Юля всю вагітність провела в потьомках. Це при тому, шо стояла на обліку з загрозою викидня. Одного разу Богдан прийшов уночі з роботи, а вона лежить без свідомості, з носа кров тече. Її тоді "швидка" забрала, — витирає сльози Ніна Задорожня.
Світло з гуртожицького коридору охоплює частину кімнати Анучіних. Від стіни до лампочки на стелі тягнеться дріт. Свекруха не може намацати вмикач світла. Просить у сусідки сірники. Присвічує біля вікна.
На склі фломастером написано, що вікно замурують — попередження стоматологічного центру. За склом — решітка й цегляна кладка.
— Оце так живуть, — зітхає свекруха. — Козинець їх звинувачує, що заселилися незаконно. Був договір у бухгалтерії. Богдан свій примірник не забрав. А начальник ЖЕКу, яка працювала перед Козинцем, порвала його.
— Виходить, і гроші за проживання по 80 гривень щомісяця ЖЕК брав незаконно, — втручається Богдан Анучін.
Платити за кімнату Анучіни припинили, коли їм замурували вікно. Тепер їх хочуть виселити.
— Я працюю на цій посаді лише три місяці, — каже в телефонній розмові начальник ЖЕКу 55-річний Григорій Козинець. — Заселили їх ще при Івані Волгіному, який уже на пенсії. Анучіни живуть тут без ордера і реєстрації. Я взагалі не розумію, як їх туди могли поселити. За планом, там була архівна кімната. Тепер через цю сім"ю у нас постійні перевірки. Санстанція зробила висновок, що кімната не придатна для житла. А вільної кімнати в нас немає. Вони вже "підключили" управління з боротьби з організованою злочинністю і суд. Ну так тоді нехай суд поставить на цьому крапку.
На запитання кореспондента "ГПУ" про довідку з місця проживання на допомогу при народжені Козинець роздратовано відрізав:
— Не хочу вам відповідати. Я не на суді, — і кинув слухавку.
Директор Черкаської обласної будівельної асоціації "Облагробуду" Анатолій Черненко обіцяє допомогти переселити Анучіних.
— Треба було не поселяти або виселити раніше. Коли вже є дитина, будемо допомагати. А з Козинцем я розберуся. Тут немає нічого такого протизаконного. Він не має права не давати довідку, — зазначає Черненко.
Нині Юлія з чоловіком мешкають у квартирі свекрухи — у двох кімнатах семеро людей. Богдан невдовзі має піти на контрактну службу в прикордонні війська.
2 
1
Коментарі
1