62-річна Людмила Касаткіна з Бердичева вже два роки намагається з"ясувати обставини смерті свого сина Вадима. 25-річного хлопця нібито збив потяг влітку 2003 року. Мати переконана, що його замучили бандити у міліцейській формі.
— По секрету в облздраві мені сказали, що Вадік помер від розриву серця — так його били, — розповідає Людмила Касаткіна. — Але надати справжній варіант експертизи ніхто не наважився. Кажуть, на них прокурори давлять.
Мати згадує, що Вадим зник 2003 року, якраз на Пасху. Через місяць жінці подзвонили з міліції і викликали на бердичівський залізничний вокзал. Там показали фотографію трупа її сина. Його нібито знайшли біля залізниці, збитого потягом.
По секрету мені сказали, що Вадік помер від розриву серця
— На фото син лежав синій поміж двох умивальників, волосся повідростало, — продовжує Касаткіна. — Я захотіла побачити тіло. Мені сказали, що Вадима вже поховали як невідомого. Відмовилися показати могилу. Мовляв, про місце поховання можна повідомляти тільки через рік. Я пішла на міський цвинтар, і мені допоміг тамтешній працівник. Він сказав: "Ви, жіночко, не плачте. Я покажу вам могилу. Коли 9 червня привезли хлопця, ми одразу зрозуміли, що його шукатимуть. Труп був голий, страшно побитий. Але по обличчю видно, що хлопець з інтелігентної сім"ї, не бомжував".
Людмила Касаткіна зараз живе з двома квартирантками, студентками медучилища. Одна її доросла дочка, Оксана, вчителює у Москві, друга, Інна, живе в Бердичеві з чоловіком, власником двох кафе. Досі зберігає зубну щітку наймолодшого сина, тримає на коридорній поличці його одеколони. У спальні мати встановила цілий іконостас синових фотографій. Двічі на місяць вона приїжджає до столичної прокуратури на прийом. Чиновники в ній змінюються, але відповідають одне й те ж:
— Справа під контролем.
Зараз жінка радіє, що з посади генпрокурора остаточно звільнили Святослава Піскуна.
— Більш за все я боялася, що Піскун залишиться: він наш, бердичівський. А в нашому містечку дійсно все... під контролем.
Сім місяців перед смертю Вадим Касаткін не жив удома. Де він, мати не знала. Під Пасху подзвонила його сестра Інна.
— Вона сказала, що Вадим з"явився в їхньому кафе, але його "пасуть" бандити, — згадує пані Людмила. — Як була у халаті, так і побігла, але не встигла. Побачила тільки, як його запихали в міліцейську машину.
Касаткіна розповідає, що місцеві міліціонери-перевертні взялися за її сина ще 1997 року. Мовляв, знали, що в хаті водяться гроші — Людмила возила з Бердичева у Москву м"ясо на продаж, — і хотіли поживитися.
Труп був голий, страшно побитий. Але по обличчю видно, що хлопець з інтелігентної сім"ї
Вісім років тому Вадим, тоді студент Вінницького педагогічного університету, приїхав додому "за сумкою" — набрати їжі в гуртожиток. Мати якраз гостювала у Москві у старшої доньки. На вокзалі випадково зустрів свого колишнього однокласника Власевича. Той наполегливо пропонував відзначити зустріч. Не встиг Вадим удома роздягнутися з дороги, як нагодився Власевич із пляшкою горілки. Потягнув Вадима в гості до племінника бердичівського прокурора Сірохи — дивитися відеокасету з його весілля. Хлопці засиділися допізна, випили. Вадим не помітив, як Власевич кудись зник.
Коли Вадим повернувся додому, хлопцеві здалося, що в квартирі побував хтось чужий. Перевірив і побачив, що зникло золото. Касаткін запідозрив Власевича і пішов розібратися на квартиру, де вони щойно дивилися відео. Там у цей час була тільки 17-річна дружина господаря. Довелося повертатися назад. Коли Вадим уже вдруге за вечір відкривав свої двері, із сусідньої квартири вийшла група людей. Вони нібито стали вимагати у юнака грошей. Хотіли $6 тис. Потім повели Вадима в парк Гагаріна. Більше додому він не повертався.
У Москву Людмилі Касаткіній зателефонувала донька Інна:
— Мамо, швидко приїжджай, Вадима взяла міліція!
Прокурор звинуватив його у зґвалтуванні дружини свого племінника. На закритий суд Людмилу не пустили. Вадимові дали чотири з половиною роки в"язниці.
Касаткіна переконана, що звинувачення проти її сина сфабрикували. Говорить, його заперли в зону, бо він запам"ятав обличчя молодиків, які пограбували їхню квартиру, а потім вимагали гроші. А серед них нібито були міліціонери та люди, яких вони покривають.
Хлопець відбув термін. Після звільнення поступив на юридичне відділення місцевого коледжу.
— Син ходив відмічатися в міліцію до свого однокурсника, Ігоря Ільчука. Той щоразу натякав, що треба "пригостити" правоохоронців, — розповідає Людмила Григорівна. — Якби не підписка про невиїзд, Вадим обов"язково подався б до Оксани в Москву. Я зверталася в Генпрокуратуру, просила зняти підписку. Тоді у міській бібліотеці сина знайшов 45-річний Іванюк — він перебував на зоні одночасно з Вадіком — і сказав:
Коли Вадіка неп"яного забрали у витверезник, він спробував повіситися
— Що там твоя мати виступає? Зариємо — і не знайдуть...
За словами матері, в Бердичеві Вадима переслідували:
— Якось обступили на вулиці й відібрали барсетку з грошима. Потім збили машиною. А то давня подружка намагалася підкинути йому наркотики. Ще колись заштовхнули в авто і повезли до Києва на якусь квартиру. Там і горілкою заливали, і били. А коли Вадіка неп"яного забрали у витверезник, він спробував повіситися.
У розмові з кореспондентом "ГПУ" заступник начальника бердичівської міліції Олександр Ковальчук називав Вадима Касаткіна ґвалтівником і п"яницею та запевняв, що його збив потяг. Потім натякнув на психіатричний діагноз матері.
Людмила Касаткіна поки що домоглася від прокуратури тільки дозволу перепоховати сина. При цьому їй обіцяли провести повторну медичну експертизу, але лікарі не з"явилися у призначений час. Провести Вадима прийшло близько двохсот осіб. Мати не очікувала такої уваги.
1 
1
Коментарі