2 лютого у селі Войнилів Калуського району Івано-Франківської області поховали 44-річного Любомира Левицького. 31 січня він згорів за хатою.
— Був такий добрий, роботящий, з усіма вітався. Чого його Бог забрав? — перемовляються селяни на похороні. — Ще хотів уліті паркан коло хати міняти.
Любомир Євгенович викладав фізику й інформатику у школі сусіднього села Сивка-Войнилів. Дружина 45-річна Любов працює там завучем. Родина жила у Войнилові, у оббитій білою вагонкою двоповерховій хаті на вул. Євшана, 42. Виховали двох дітей. Син Євген навчається у шостому класі, донька Юлія — у випускному.
— Його всі любили: діти, батьки, вчителі, — згадує 75-річний Станіслав Безрукий, двоюрідний дядько загиблого. — Не пив, не курив. Добрий був, міг утішити дитину одним словом. Мою жінку на пенсію проводжав, коли директором у Томашівцях працював.
31 січня Любов Левицька поїхала на роботу о восьмій ранку. Того дня школу мала перевіряти інспекція з контрольно-ревізійного управління. Чоловік залишився вдома. Мав прийти на перший урок на 9.00. Однак на уроці не з'явився.
— Він настільки був відповідальною і педантичною людиною, що ми почали йому дзвонити. Телефон був поза зоною, — розповідає секретар селищної ради Любов Джус, 41 рік. — Люба переживала, поїхала додому.
Тіло вчителя знайшли спаленим за хатою.
— У снігу, — уточнює сільський голова Володимир Рудий, 41 рік. — Скорчений був, наполовину зігнутий, обгорілий. Ні лежав, ні сидів.
Загибель перевіряють міліціонери. Ознак насильницької смерті експертиза не виявила. Поки що розглядають версії нещасного випадку або самогубства.
— Чоловік був облитий паливно-мастильними матеріалами і підпалений. Біля нього знайшли три коробки сірників у поліетиленовому пакеті й запальничку, — каже Людмила Гласова з обласної прокуратури.
1 
1
Коментарі