12 червня о 20.30 в Запоріжжі застрелили 50-річного кримінального авторитета Юрія Сакваралідзе. Юра Грузин — так називали його навіть ті, хто ніколи і в очі не бачив. Джерело в Міністерстві внутрішніх справ України повідомило "ГПУ", що люди Грузина займалися здирництвом. Вони брали побори із Запоріжсталі, зокрема з кар"єрів, де добувають сировину для одного з найбільших сталеливарних підприємств України.
Запорізькі правоохоронні органи уникають розмов із пресою про Юрія Сакваралідзе.
У МВС повідомили, що Сакваралідзе неодноразово намагалися притягти до кримінальної відповідальності, але безуспішно. Він сам не порушував закону — це робили люди, на яких він впливав. Міністр Юрій Луценко кілька місяців тому давав місцевим підлеглим розпорядження розібратися з Грузином.
Кримінальна біографія Юрія Сакваралідзе розпочалася на початку 90-х. Він організував систему рекету в Запоріжжі. Через нього залагоджувалися суперечки між приватними підприємцями.
Усередині 90-х запорізька прокуратура видала санкцію на арешт Грузина. Той саме знаходився в міській лікарні N3, лікував очі. Там його відвідали поважні міліцейські чини. За чималу суму вони погодилися кілька днів "не помічати" санкції на арешт Сакваралідзе. За цей час він встиг виїхати з країни. Переховувався у Росії, де двічі притягався до кримінальної відповідальності і навіть відсидів під чужим ім"ям.
Відомо, що 2004-го Сакваралідзе затримали в Москві й згідно з угодою про екстрадицію передали Україні. 7 серпня 2004 року його заарештували за рішенням місцевого суду Жовтневого району Запоріжжя. Грузина звинуватили у шести злочинах на території Запорізької області: вимагання автомобілів і великих сум у бізнесменів регіону. Тоді Юрієві начебто допомогла сестра — відомий у Запоріжжі адвокат Лілія Сакваралідзе. Він лишився на волі.
Запорізькі правоохоронці розповідають, що Юрій Сакваралідзе жорстко дотримувався злодійських "понять". Він, мовляв, давав чималі гроші на так званий общак — своєрідний фонд, коштами якого злочинці допомагають "своїм" людям, що потрапили в халепу. За однією з версій причин убивства Грузина — той на свій розсуд розпорядився спільними грошима.
Він завжди вітався з пенсіонерками на лавочках
Юрій Сакваралідзе мешкав у дворівневій квартирі дев"ятиповерхівки біля будинку райдержадміністрації Хортицького району Запоріжжя. Мав дружину Валентину і двох дітей — 15-річного сина і 13-річну дочку Лілію. Неподалік від дому його і вбили. Кілера бачила сусідка-пенсіонерка. Вона розповідає, що вбивця чекав на жертву на лавочці біля його будинку. Сакваралідзе під"їхав на своєму позашляховику "Хаммер". Коли вийшов, у нього вистрелили. Чотири кулі влучили у груди, дві — в голову. Потім кілер, який навіть не приховував свого обличчя, зник у напрямку школи N32.
Сакваралідзе поховали на Капустяному цвинтарі Запоріжжя — єдиному кладовищі, яке регулярно прибирають. Могилу завалили вінками і дорогими букетами. Зібралося з півтори сотні людей. Біля входу на цвинтар стояли чотири "мерседеси" і 15 "ланосів".
— Мы вместе работали, — каже з усмішкою молодий чоловік у чорних брюках і сорочці, зі шрамом через усю щоку. Представляється Євгеном. Поруч нього — четверо інших, вбраних так само. Надворі ллє дощ, але чоловіки не ховаються під парасолями. — Вы знаете, что такое человек? Знаете? — продовжує Євген. — Он был человеком. Слово держал, знал его цену, в беде выручал. Больше говорить — сопли размазывать.
На запитання, за що ж могли вбити Грузина, всі друзі відповідають одним словом:
— Скоти.
На похорон прийшли сусіди Сакваралідзе. Вони збираються групками, хтось переймається, кому дістанеться квартира покійного, хтось співчуває родичам.
— Він завжди вітався з пенсіонерками на лавочках, — каже середніх літ сусідка Алла, з другого поверху. — Хоч в нього і гроші були, але вітався, приязний був. Якщо з грошима виникали проблеми, можна було до нього звернутися. Я особисто не зверталася, а літнім людям з нашого дому, бувало, допомагав.
Тендітну дружину Юрія Валентину ховають від журналістів. Кажуть, покійний був у неї пристрасно закоханий.
Де народився Юрій Сакваралідзе, невідомо. У Запоріжжя приїхав у 80-х роках — до сестри Лілії. В молоді роки займався вільною боротьбою. Потерпав від хронічного запалення очей. У 90-х тримав відоме у місті кафе "Весна", де розважалися люди його кола. Зараз на місці кафе — торговельний центр "АТБ".
"Запоріжсталь" підтримала нового мера Запоріжжя
ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" входить до четвірки найбільших промислових підприємств України. Виробляє чавун, сталь, листовий прокат, жерсть, будівельні матеріали. Прогнозують, що цього року комбінат отримає не менше 8,5 млрд грн прибутку.
За даними американського журналу "Форбз", від 2001 року 93% "Запоріжсталі" володіє 38-річний Алекс Шнайдер, єврей російського походження, який виріс у Канаді. До його 4-мільярдної бізнес-імперії, окрім "Запоріжсталі", входять сталеливарний завод у Волгограді (Росія), підприємства у Вірменії, Туреччині, Ізраїлі, Сербії, Чорногорії, два готелі й казино на Старому Арбаті у Москві. Із "Запоріжсталлю" Шнайдер пов"язаний від початку 90-х. Спершу він мав там тіньовий бізнес, згодом його легалізував.
Наприкінці 90-х держпакетом акцій "Запоріжсталі" розпоряджався Василь Хмельницький. Тоді він був однією з ключових осіб у Партії зелених, на минулих парламентських виборах — 60-й номер у списку БЮТ. Василь Хмельницький через свого помічника спростував дані "Форбз" — мовляв, торік його група викупила у корпорації Шнайдера 30% "Запоріжсталі".
На виборах "Запоріжсталь" фінансувала виборчу компанію безпартійного Євгена Карташова. Він зрештою переміг свого суперника, висуванця Партії регіонів Володимира Кальцева. Карташов, який уже один термін був мером Запоріжжя, колись сам працював на комбінаті.
1 
1
Коментарі