— У нас є вісім тисяч листів графіки, але тільки кілька десятків можна подивитися, — каже Галина Чумак, директор Донецького обласного художнього музею. — Інших ніде виставити.
Колекція Донецького обласного художнього музею налічує 15 тис. робіт. Їх оцінюють у кілька мільярдів доларів. До 1990-х музей займав перші поверхи будинків №31, 33 та 35 на бульв. Пушкіна. Останніми роками втратив три чверті площі. З 1 квітня зменшиться ще на 150 "квадратів". Виявилося, міські чиновники 2007-го продали виставковий зал. Новий господар попросив музейників виселитися.
— Я про це не знав, — запевняє начальник управління культури облдержадміністрації Микола Пташко. — Міська рада має право розпоряджатися своїм майном.
У виставковому залі завершуються дві виставки.
— Заводи і фабрики — це тіло, а музей — душа міста, — говорить відвідувачка, яка милується гобеленами.
— Нашим дітям досить мистецтва у виді написів на огорожах, а діти "хазяїв міста" літають на виставки в Париж і в Лондон, — додає чоловік.
— Уся культурна еліта в шоці, — розказує місцева громадська діячка Євгенія Терехова. — У музейних вітринах стоять меблі й одяг. У європейських містах є сотні виставкових залів, а в Донецька був один, і той забрали.
Тендер на продаж залу оголосили чотири роки тому. Iніціативна група з місцевої інтелігенції почала писати звернення та запити.
— Микола Пташко і тодішній заступник міністра культури казали, що виставковий зал не перепрофілюють. А насправді його втіхаря продали, — Євгенія Терехова показує листа, датованого березнем 2008 року. В ньому йдеться, що зал належить територіальній громаді, його орендує товариство "Арт-студія ВІС".
— Спочатку нас змусили здати їм в оренду частину приміщення, а потім орендарі забрали все, — каже працівниця музею, просить не називати її. — За цим стоїть родич зама губернатора. Міськрада не хоче подовжувати з нами договір оренди і на основну будівлю, бо її теж хочуть продати. Ми мовчимо. Колишній директор протестував, так із ним розправилися.
Із музейниками погоджується заступник голови осередку Спілки художників Григорій Тишкевич, 70 рокiв:
— Виставковий зал у 1970-х належав музею і нашій Спілці. Рейдери забрали нашу частину, художній комбінат на вулиці 50 років СРСР, скульптурний цех на вулиці Полководницькій. Вищий адмінсуд підтримав нас, але зал не повернули. Нашого голову правління ледь не вбили арматурою, бо він захищав художній комбінат.
Колишній директор музею Віктор Шитiков торік помер. Шість років тому на нього нападали.
— Бандити підстерегли Віктора Михайловича біля будинку, бо він не віддавав виставковий зал, — говорить удова Антоніна Миколаївна. — Після нападу його звільнили. Суд відновив на роботі, але Віктор зрозумів, що працювати не дадуть. Відмовився.
Музей потребує нової будівлі. Фондосховище тісне, у підвалі грибок. 2007-го мерія пообіцяла побудувати, та проекту досі немає, грошей не виділили. 2 березня установі запропонували переселитися до будинку культури металургів міста Макіївка.
— Якщо нас туди переселять, ми всі дружно звільнимося, — зауважує головний хранитель музею Людмила Кулиненко.
Городяни переконані: найближчим часом мерія продасть усю територію установи. "Квадрат" комерційної нерухомості на бульв. Пушкіна вартує до $15 тис. Музей скасував шість виставок.
— Улітку моя ювілейна виставка відкриється не в Донецьку, а в Луганську, — розповідає народний художник України Володимир Шендель, 74 роки. — Художники — як кури, які несуть яйця, іноді золоті. Якщо вдома не потрібні, то поповнюватимуть фонди інших міст та країн.
— Я тільки почув, що музей відправлять на висілки в Макіївку, зрозумів: треба брати вила, — говорить митець Василь Альохін, 70 рокiв.
2 
1
Коментарі