Десятий рік 58-річна Валентина Євтушенко намагається довести, що отримала інвалідність на виробництві. Вона працювала у вафельному цеху на Хмельницькій кондитерській фабриці "Кондфіл".
— Працювала машиністом фасувально-пакувальної машини, — розповідає Валентина Петрівна. — 25 років складала вафлі у короби. Голову і спину не піднімала. За зміну наповнювала і знімала з транспортера по 280 коробів, кожен по 16 кілограмів. Потім носила на стіл. За день переносила більш як чотири тонни.
Фасувальники складали вафлі голими руками. За годину роботи шкіра на пальцях облазила.
— Вафлі йшли з кров"ю, — пригадує 51-річна Клавдія Луцюк, колега Євтушенко. — Перчатки видавали лише на час перевірки. Потім одразу забирали. Але й вони не допомагали. За годину перетворювалися на лахміття.
— В усіх, хто складав вафлі, немає відбитків, — Валентина Євтушенко показує гладеньку шкіру на пальцях.
Дев"ять років тому лікарі діагностували у Валентини Петрівни обширний остеохондроз хребта з порушенням функції. Вона отримала другу групу інвалідності, її звільнили. 620 грн пенсії з інвалідності витрачає на ліки.
— Отака нам дяка, — зітхає 62-річний В"ячеслав Грабовський. Він обслуговував машину Валентини Євтушенко. — Ми виходили в октябрські праздніки, і на перше мая, і по суботах. Був великий план, працювали в три зміни. Странє нужні вафлі, і всьо!
Усіх, хто працював у фасувальному цеху, мають хворі хребти. Валентина Євтушенко вимагає, щоб підприємство відшкодовувало за каліцтво. Однак для цього потрібний висновок санітарно-епідеміологічної служби про те, що умови праці не відповідали встановленим нормам.
— Але санепідемстанція в одній упряжці з фабрикою, навіть поряд знаходяться, — каже Валентина Петрівна, — не хочуть давати висновка. Хоча вони частенько до нас заходили, все бачили.
Жінка зверталася в Міністерство охорони здоров"я, прокуратуру, до уповноваженої з прав людини, в адміністрацію та Секретаріат президента, у Верховну Раду. Написала понад півсотні звернень. Загалом склали чотири санітарно-гігієнічні характеристики умов робочого місця, та жодна, на думку Євтушенко, не відповідає дійсності.
2004 року Валентина Петрівна звернулася до суду. Суд першої інстанції її підтримав, Апеляційний не змінив вироку, однак Вищий адміністративний повернув справу на новий розгляд.
— Знову все спочатку, — зітхає жінка. — Скільки ж з мене знущатимуться?
Валентину Петрівну захищають юристи з Федерації профспілок України.
— Усі звернення опиняються в тих людей, із котрих усе починалося, — каже Олег Сковородніков, 30 років, технічний інспектор праці Федерації профспілок України. — А вони не хочуть брати відповідальність на себе. Пишуть відповіді, що в архівах немає документів. "Кондфіл" порушив закон, котрий зобов"язує проводити атестацію робочих місць раз на п"ять років. Подібну атестацію вперше провели 2003-го. А якщо вона не проводилася, працівники втрачають усі пільги.
Головний санітарний лікар Хмельницького Олександр Рибак вважає, що чітко виконав свої обов"язки:
— Санітарно-гігієнічну характеристику ми робили по документах, які надали нам із "Кондфіла". Якщо жінка мала більші навантаження, нехай це підтвердить паперами. В архіві підприємства нема відповідних документів із 1975 по 2001 роки.
Микола Дудченко, головний державний експерт з умов праці в Хмельницькій області відмовився від коментарів.
На "Кондфіл" журналіста не пустили. Кажуть, керівництва немає. Телефонувати дирекції відмовляються.
2 
1
Коментарі