вівторок, 04 жовтня 2011 05:15

У Олександра Розмаріци залишилися дві дочки

2 жовтня в Одесі ховають працівника Державтоінспекції 40-річного Олександра Розмаріцу та 21-річного бійця спецпідророділу "Беркут" Віктора КожекА. За два дні до того біля села Кошари Комінтернівського району Одеської області їх розстріляли кілери.

Прощаються з міліціонерами в одеському Будинку офіцерів. Зранку перекривають вул. Пирогівську. Приїздять автівки та двоповерхові автобуси. Шикуються міліціонери, Державтоінспекція, спецзагони "Беркут", "Альфа", "Сокіл". У кожного в руках по кілька квіток. До зали заносять вінки та корзини з трояндами.

— Боже, сколько людей и цветов. — стиха каже огрядна жінка чоловікові в чорній шкірянці. — И какой нелепый повод.

До 10.00 вхід до Будинку офіцерів оточений міліціонерами. Стоять мовчки. Чутно гуркіт транспорту на сусідніх вулицях. До входу пропускають два білих мікроавтобуси з написами "Похоронна агенція "Анубіс".

— Бойцы вернулись с фронта! Смирно! — звучить команда. Курсанти почесної варти беруть на плече карабіни, шикуються. З мікроавтобусів чоловіки в чорних сорочках виносять дві труни.

Під руки родичі ведуть матір Віктора Кожека. Удову 29-річну Ганну Розмаріцу підтримує брат загиблого Іван. Біля жінки двоє доньок — 7-річна Ганна та 4-річна Аліна. Менша тулиться до матері, старшу веде бабуся. До холу дітей не пускають. Розмаріци заходять у приміщення.

— Вітюшенька, — закриває обличчя руками Алла Кожеко, матір загиблого "беркутівця". Жінка хитається, її тримають за плечі. Заплющує очі.

Загиблі лежать у формі. Біля них у головах поклали по ордену. Обличчя загримовані. Помітно, що у Розмаріци ушкоджений правий бік голови.

Міліціонери кладуть квіти до ніг загиблих. Труни швидко наповнюються. Кожні 2 хв. букети виносять. Із загиблими прощаються кілька тисяч людей.

Об 11.30 до холу підходить одеський міський голова Олексій Костусєв та міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов.

— Хватило совісті приїхати, — перешіптуються в натовпі. — Хай іде у відставку. Пацанів у 21 рік кидають на затримання кілерів.

— Ну, не может же Могильов отвечать за каждого идиота на месте, — додають інші.

За 2 год. із холу виносять два хрести. На металевому табличка "Кожеко Виктор" і дата народження, на дерев'яному — "Розмарица Александр Николаевич". Виносять дві труни. У кількох курсантів із почесної варти котяться сльози.

Тіло Віктора Кожека везуть у місто Котовськ, де живуть його батьки. Він — єдиний син Алли та Андрія Кожеків. Друзі розказують, що до служби ставився відповідально.

— Робота забирала в нього багато часу, — говорить друг покійного Євген. — У нього навіть дівчини не було.

Олександра Розмаріцу повезли у село Білка, під Одесою. Поминальний обід за ним  відбувається у кафе "Тисяча й одна ніч" в Одесі. Вдову по черзі обіймають родичі та колеги.

— Не можу повірити, що брата немає, — каже російською Іван Ромаріца, 32 роки. — Саня був такий веселун, душа компанії.

До міліції Олександр працював перукарем, далекобійником, стюардом та барменом. Закінчив академію МВС із відзнакою.

— Робив у міському ДАІ, охороняв Галину Климович, слідчу з Генпрокуратури. Вона займалася тоді отруєнням Ющенка. Років три назад перейшов в обласне ДАІ, у спецпідрозділ "Кобра", був інспектором. Стало ще тяжче — бо працював тільки в нічні зміни.

Іван згадує останній день брата.

— Аня казала, Саня трохи проспав. Хоча він завжди пунктуальний, акуратний. Ніколи з дому не вийде з нечищеним взуттям. А тут наче не хотів іти, — згадує. — Швидко зібрався. Навіть не поїв.

Іван каже, що правоохоронці "вели" кілерів довго. Олександр мав їх зупинити біля  Кошар, перевірити документи, бо "Беркут" автівку зупиняти не має права.

— Брат підійшов, представився, попросив документи. А в нього полетіла граната. Він побачив. Крикнув: "Граната!" "Беркутята" зразу лягли. Це їх і спасло. Саша прийняв удар на себе.

Олександр Розмаріца із дружиною Ганною винаймали двокімнатну квартиру.

— Я просив Могильова помогти Ані з квартирою, — каже Іван. — Обіцяв помогти.

Іван згадує, як востаннє бачив брата.

— Рвали в батьків виноград, — мружиться від сліз. — Думали, вина домашнього наробимо. Обірвали, випили по пиву. Саша весь час хвалився доньками.

Зараз ви читаєте новину «У Олександра Розмаріци залишилися дві дочки». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

2

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути