"Куплю автомат і розстріляю всіх, хто зайде у двір. Другого виходу у мене нема", — зціплює зуби 40-річний Олег Щербатюк із села Білогородка Києво-Святошинського району Київщини. — У мене забирають все, заради чого жив всю жизнь.
Олег із 350 односельцями вранці 16 березня вийшли на міжнародну трасу Київ—Чоп. Тримають плакати "Добрянський, відміни розпорядження на наші землі", "Віддайте наші землі!", "Добрянський! Припини ґвалтувати землю", "Білогородка просить допомоги президента".
Люди вимагають від керівництва Києво-Святошинського району столиці не роздавати сільські землі, які в 2007 та 2009 роках сільська рада вже виділила білогородцям. На них зведені будинки.
О 10.00 колона виходить до перехрестя біля повороту на село Чайки. Перекривають рух до столиці.
— Стоятимемо до кінця, — кажуть люди.
До них підходять міліціонери. Просять звільнити хоча б одну смугу, бо водії не винні. Ті погоджуються.
О 10.15 рушають до Києва. Займають дві з трьох смуг. За натовпом утворюється затор на кілька кілометрів.
Колона зупиняється біля Києво-Святошинської районної держадміністрації. Вимагають, щоб вийшов голова Ярослав Добрянський.
— Вони думають, що управи нема, — майже кричить вусатий чоловік у потертій шкірянці. — Добрянський думає, що ми не знаємо його джипа. Дума, охрана спасе його. Зараз уже возить за собою два джипи охрани і на інші наші землі дивиться.
Село Білогородка — за 10 км від столичної Кільцевої дороги, за 2 км від міжнародної траси Київ—Чоп. Його заснували у X ст. Стоїть на правому березі річки Ірпінь між її притоками, навколо — сосновий ліс.
У селі кілька озер, 10 тис. жителів. Є дві школи, кілька стадіонів, церков, дитсадок, лікарня, торгово-розважальний комплекс, будівельні супермаркети, станції технічного обслуговування, бензинові й газові заправки, меблеві, будівельні підприємства. До Києва кожні 10 хв. їздять маршрутки.
Добрянський думає, що ми не знаємо його джипа. Дума, охрана спасе його
Село поділене на мікрорайони: Даллас, Ширма, Плодино, Місто атомщиків, Кут, Сади. Заможні кияни купують там ділянки, зводять дво-триповерхові будинки з фонтанами і басейнами, котеджні містечка. Деякі мікрорайони закриті — сторонніх не пускають. Там приватна охорона, власне освітлення. Позаторік сотка землі коштувала до $18 тис.
Місцевими землями опікується Білогородська сільрада, до якої входять сусідні села Бобриця і Шевченкове. Сонячний-1 і Сонячний-2 — два мікрорайони села Шевченкове. Перший має площу 28,7 га, другий — 35. Вони на пагорбі, оточені сосновим лісом. За ці території і розгорівся скандал.
— Це споконвічна сільська земля, — показує генеральний план 53-річний Петро Скічко, місцевий землевпорядник. — Раніше тут були пасовища нашого радгоспу. За незалежності їх ввели в межі Шевченкового.
Кожні два-три роки чиновники змінювали межі села. Переважно розширювали його. Масиви Сонячний-1 і Сонячний-2 ніхто не чіпав. Останнє рішення облради датоване 2006 роком.
— 1999-го ми виготовили генеральний план забудови села, — знайомить з документами Петро Іванович. — Його затвердили всі інстанції. Сонячний-1 поділили на 234 ділянки, кожна по 10 соток, Сонячний-2 — на 265. У 2007–2009 роках ділянки роздали під забудову. Землю отримали 499 людей.
Люди самі виготовили проекти і провели світло та газ. Із кожного двору збирали більш як 15 тис. грн. Ділянки приватизовували. Частина селян отримала державні акти, інші чекають їх. На ділянках залиті підмурки нових будинків, дехто звів їх і зібрався заселятися.
— Я чекав ці 10 соток років вісім, — проводить до свого двору Олег Щербатюк. — Получив 2007 року на вулиці Андріївській, 12. Раді були! Виготовив усі дозвільні документи, все зробив законно, навіть чеки зберігаю. Згріб усі гроші, продав нову "Тойоту Камрі", родичі допомагали. Хата обійшлася у 170 тисяч доларів.
Цегляний будинок Олега розрахований на трьох господарів, кожному по 120 "квадратів" з окремим входом.
— Одна частина будинку мені, а дві інші — синам Колі і Сергію, — каже Щербатюк. — Одному вже 22 роки, другому 20.
27 лютого 2010 року до Білогородської сільської ради прийшло рішення Господарського суду Києва. Факсом. Датоване 5 липня 2007-го. Суд скасував лютневе 2006 року рішення обласної ради про затвердження меж окремих сіл. Згідно з постановою, масиви Сонячний-1 та Сонячний-2 належать до меж району, а не села. Тому розпоряджатися ними має не сільська рада, а районна держадміністрація.
— І тут же прислали рішення голови районної адміністрації. Датоване 15 лютого 2010-го, — говорить Олег Щербатюк. — Він роздав обидва масиви якимсь 30 людям. Кожному по 2 гектари. Як орну землю, бо вона вже не у межах села. І що тепер нам, розвалювати хати і забиратися?
— Все зробили за нашими спинами, — плюється 59-річний Микола Абрамчук, голова Білогородської сільради. — Нам про суд ніхто не казав, ніхто не запрошував. І рішення прислали через три роки. З приписом "постанова може бути оскаржена протягом 10 днів".
Обурені білогородці раз на кілька днів збираються біля сільради. Мітингують під стінами райадміністрації. Вимагають від Ярослава Добрянського скасувати рішення про видачу землі 30 людям. Подали скаргу у Вищий господарський суд України.
— Ми поки попереджаємо, — каже 23-річний Олексій Миколаєнко. Він має ділянку у Сонячному-1. — Якщо у нас заберуть землю, перекриємо трасу повністю. Нам не треба чужого, не чіпайте наше.
Територію двох масивів із газогонами і електрифікацією оцінюють у $30 млн. Подейкують, що ті 30 людей, на яких поділили землі, — підставні особи. А за ними стоять чиновники — нібито із Міністерства внутрішніх справ, прокуратури і Служби безпеки.
Білогородці вимагають, щоб Києво-Святошинська районна прокуратура заборонила будь-які дії із цими землями, доки триватиме розгляд справи у суді.
2 
1
Коментарі
3