2 січня в селі Корощине Олевського району Житомирщини загинули троє дітей. 11-місячний Ілля, Анастасія, 2 роки, та 4-річний Владислав Самойдюки задихнулися чадним газом. Відтоді їхні батьки не живуть разом.
Більшість хат у Корощиному — дерев"яні. Пофарбовані в жовтий колір. Петро і Людмила Самойдюки жили в будинку N20 на вул. Катерини Зеленко. Тепер в домі вибиті шибки, на стінах чорніють сліди полум"я. В одній із кімнат стоять дитячі ліжка, ходунки, іграшки, на холодильнику лежить дитяча газета "Казковий вечір". На подвір"ї в снігу розкидані іграшки, конструктори, чобітки.
— Тут вже ніхто не живе, — гукають сусіди, — Петя перебрався до батька, а Людка виїхала до матері в сусіднє село.
Родичі Петра справляють поминки. Розставили в хаті три столи у формі літери П. На них — салати, картопля, горілка, газована вода. Самойдюка не видно.
— Він досі не може отямитися, — попереджають рідні чоловіка.
29-річний Петро працює лісником. Зранку 2 січня він розтопив у хаті грубу й пішов на роботу. Дружина з дітьми лишилися вдома.
— Про біду мені сказав кум десь о пів на першу, — Самойдюк ледь вимовляє слова. — Я летів додому, але вже було пізно.
Мужики носили відра з водою, але ніхто не ризикнув лізти всередину
Хата загорілася десь між 11.00 і 12.00.
— Дивлюся, вогонь валить із спальні, — згадує сусідка 41-річна Світлана Баланчук. — Збіглися сусіди, Славко Мучичко вибив вікна. Мужики носили відра з водою, але ніхто не ризикнув лізти всередину. Я полізла крізь вікно. Загорілося волосся. Діти були на ліжечках. Я по черзі їх винесла. Вони були вже мертві.
Причина пожежі не відома. Піч не горіла. Селяни припускають, що діти бавилися сірниками.
— Пєтя, я не хотіла тобі казати, але у Владика вся голова була синя, — додає Баланчук. — Ніхто не знає, що Людка робила з тими дітьми!
Поховали дітей 3 січня в селі Кам"янка.
— Останні три роки в мене вимирають рідні, — плаче Петро Самойдюк. — У 2007 вмерла мама, торік — брат Андрій. Йому було 35 років, залишив трьох дітей.
Чоловік каже, що відчував трагедію:
— Моєму батькові якраз перед Новим роком снився сон. Наче в кутку кладовища стоїть неубране жито. А покійна мати просить прибрати його. Так і вийшло. Моїх дітей поховали якраз у куту на кладовищі. А в ці дні в селі ще й собаки страшно вили, голови задирали до неба.
— Якщо голови донизу — значить хтось помре, доверху — буде пожежа, — передає народне повір"я сусідка Світлана Баланчук.
Людмила Самойдюк переїхала до матері в село Рудня-Бистра. На кладовище ходить окремо від чоловіка. Не хоче зустрічатися з його родичами. Боїться, що її поб"ють.
— Зранку 2 січня я вложила дітей спати, — втирає сльози Людмила. На її голові чорна хустина. — Сама пішла до сусідки повернути посуд, який на новий рік брала. Як побачила дим, рвалася в хату. Мене не пускали. Останнім винесли Владика. Я йому робила штучне дихання, але він був мертвий. Сусідка Галя вищала, що це я винна. Била мене, тягала за коси.
— Людочку зараз усі цькують, але безпідставно, — додає 51-річна Фелімена Саленко, матір Людмили. — На похоронах кричали, щоб її заживо закопали з дітьми. Їй треба їхати звідси, бо мало що може статися.
Міліціонери перевіряють причини трагедії. За недогляд дітей проти Людмили Самойдюк можуть порушити кримінальну справу.
3 
1
Коментарі