19 лютого фахівці Донецької обласної лікарні прооперували Сергія Мелашенка, командира літака Ан-24, що розбився 13 лютого. У закладі перебувають четверо членів екіпажу — командир, другий пілот, штурман і бортмеханік.
— Муж позвонил мне сразу после случившегося, сказал: "Мы разбились". Сказал о сильном тумане — ничего не было видно, и они пошли на второй круг. Все делали по правилам, но не смогли подняться. Когда понял, что пошло что-то не так, специально отводил на грунт, — згадує Оксана Мелашенко, дружина командира.
Біля його палати цілодобово чергують міліціонери. Їхнє керівництво говорить, що це не конвоїри — охорона для звинувачених у злочинах. Пілотів стережуть виключно з метою безпеки. У справі вони фігурують як свідки.
Увечері 13 лютого за Донецьким аеропортом упав Ан-24. Уболівальники донецького "Шахтаря" летіли з Одеси. На борту були восьмеро членів екіпажу і 44 пасажири — одеські силовики, чиновники, судді, бізнесмени. Загинули п'ятеро — помічник голови Одеської обласної ради Валерій Бабков, власник будівельної компанії "Олександр" Олександр Грушевич, директор компанії "Одесапаливо" Сергій Бутенко, авіадиспетчер підприємства "Украерорух" Дмитро Пісня і бортпровідник Віктор Горбатенко.
Першими до літака приїхали рятувальники аеропорту Сергій Кузнєцов та Олег Жиленко. Вони були на місці за хвилину після падіння.
— Передо мной была белая стена, такой туманище, что я не видел дороги. В отдалении мы видели только белое пятно, похожее на зарево. Но мы тогда даже не были уверены, что это горящий самолет. А когда возвращались после тушения, я промазал поворот, — згадує Олег Жиленко, водій пожежної машини. — В час ночи, когда мы были у себя на базе, этот туман рассеялся. Вот тогда мы снова вышли посмотреть, а самолет-то, оказывается, всего в 300 метрах от нас. И видно его как на ладони.
— Самолет лежал со сломанным правым крылом, и оно горело, — згадує рятувальник Сергій Кузнєцов. — На сломанном крыле тушение продолжалось полторы-две минуты. Потом приехала вторая машина, и вместе мы потушили второе крыло. Потом прибыло еще две наши машины, но для тушения хватило и первых двух. Все люди из салона уже смогли выбраться — стояли на бетонной дороге в стороне. А летчики были с лицами в крови, все побитые, но помогали людей доставать. Потушив правое крыло, мы нырнули под левое, стали кричать в разлом: "Есть кто живой?". Услышали детский голос: "Есть". Подсветили фонариком, наш водитель переставил машину и осветил пролом фарами. Возле одного из кресел показалась детская ручка. Мальчик (9-річний Тимофій Бутенко летів на футбол із батьком Сергієм, який загинув. — "ГПУ") оказался внутри сложенного кресла. А рядом — в таком же положении его отец. Перегородка мешала — между ним и мужчиной рядом. Когда ее сломали, показалась голова мальчика. Он спросил: "Папа мертвый?", а я говорю: "Не бойся, смерти нет". Живых в салоне больше не было. Людей убили кресла, которые поотрывались и поскручивались.
Слідчі розглядають кілька версій — помилка пілотів, неправильні дії служб аеропорту, технічний стан літака і наземних служб, несприятливі метеоумови й терористичний акт.
Загиблих поховали минулими вихідними.
3 
1
Коментарі