— Якщо ви мене зараз не спасете, мене вб'ють. Вони вже хочуть мене тут замурувати живйом, — хмельничанин 43-річний Валерій Приймак жаліється на сусідку Антоніну Прокоф'єву.
3 квітня 2011 року Валерій Приймак купив кімнату в двокімнатній квартирі №110 у будинку на просп. Миру, 53/1. З власниками іншої кімнати має спільні коридор, ванну, туалет, кухню.
— Це квартира врача-костоправа, — каже чоловік, слова розтягує. — Він мав жінку, чотирьох дітей. Але знайшов собі ту Тоньку. Привів у хату, вигнав жінку з дітьми. Тонька довела його, що за рік помер від цирозу печінки. Перша жінка відсудила велику комнату, переписала її на дочку Надю. Вона видержала з Тонькою два роки і продала комнату мені.
— Сказати, що Тонька негативна людина, — нічого не сказати, — згадує 26-річна Надія, попередня власниця приміщення. — З першого дня намагалася нас із чоловіком вигнати. Ми удвох не могли справитись з нею одною. Пропонували продати квартиру і поділити гроші — не хотіла. Коли в нас дитина народилась, ми виїхали.
— Я не встиг в'їхати, як почався терор, — говорить Приймак. — Тонька не пускала в хату, ламала мій замок. Якось сиджу на кухні, чай п'ю. Вона влітає: "А чого це ти чай п'єш?" — і відром мене по голові. Десять днів лежав у нейрохірургії. Міліціонери опитали мене, але Тоньці нічого не зробили. Настоящий кошмар почався за півроку, коли Тонька привела сожитєля Вітьку. Тільки в туалєт вийду — б'ють палкою. Разів шість дубасили.
Чоловік — інвалід І групи, має рідкісну хворобу Вільсона-Коновалова. У таких у внутрішніх органах накопичується мідь. У Валерія — порушення координації, вимови, слабкий зір, втрачене відчуття рівноваги. За фахом він анестезіолог-реаніматолог, закінчив медичний університет у Криму. До хвороби працював у приватній клініці в Москві.
У кімнаті Валерія стоїть стара шафа, диван, ліжко і стіл. На ньому — торбинка з сухарями і книжка: "Захисти себе сам — Україна правова держава". Щоб убезпечитись від сусідів, чоловік встановив у кімнаті металеві двері. Не виходить, коли в квартирі ще хтось є.
— Я казав Тоньці: давай продамо квартиру, вона стоїть 26 тисяч доларів. Не хоче, бо, за документами, моїх тут 65 відсотків. За одну комнату максимум дають три тисячі доларів. Їм легше вижити мене. Торік відрізала у квартирі газ, сама зараз на електроплиті варить. У сусідній трикімнатці живе Віктор Селянський. Тонька з ним домовилася: виживає мене і продає йому комнату. Він замурує мої двері, проб'є собі інші — і матиме чотирикімнатну квартиру, — розповідає.
Розмову перериває клацання замка. Валерій замовкає, очі починають бігати. За кілька секунд чути кілька глухих ударів у двері і чоловічий бас: "П*дар! Каліч хрєнова! Нашо наш віник взяв! Іди вже на дурку".
57-річна Антоніна Прокоф'єва не приховує злості до Валерія.
— Я його вб'ю, — кричить жінка. — Взяв віник і в туалеті по гівні водить. Насрав і через вікно викинув. То гівно треба йому в морду.
У конфлікті власників сусіди підтримують Приймака.
— Вони хочуть Валєру нагло вижити. Б'ють, іздіваються, — каже 44-річна Валентина Мартинова, знайома чоловіка. — Я сама не раз у нього в кімнаті сиділа, а вони двері товкли і обзивалися.
Справу про побиття Валерія Приймака розслідує слідчий міськвідділу міліції Іван Коржик.
— Ми ще збираємо докази. Поки їх мало, щоб пред'явити обвинувачення, — пояснює.
4 
1
Коментарі