— Они скупают свиней, бьют, продают. Так вышло, что одна свинья сдохла. Меня сделали виновным, начали бить по коленях лопатой и молотком. Потом — доской по голове, аж ухо оторвалось. Держалось на шкуре. Заставили меня ножом его отрезать, — розповідає 42-річний Іван Чернега із міста Балта на Одещині.
Його з матір'ю 65-річною Тамарою Іванівною 13 років тримали у трудовому рабстві подружжя ромів — 56-річний Іван та 48-річна Валентина Долоки. Змушували доглядати свиней, виконувати хатню роботу.
— Працювати у Долоків запропонував друг, — згадує Іван. — Спочатку я різав у них свиней. Перший рік було нормально — давали їсти, платили. Взяв маму. Потім платити перестали. Коли сказав, що йтиму від них, побили. Мамі теж дісталося. Забрали в нас документи. Нікуди не випускали. Поселили у сараї зі шлакоблоків. Зимою стіни вкривав іній. Спали на сітках від ліжок на бетонному полу. Долоки силою змушували на них батрачити. За кожну провину так били, що мене відливали водою. Одного дня мама мене, наступного — я маму. Хазяїн прив'язував мене до балки, у пах лив кип'яток.
Годували Чернегів кілька разів на тиждень.
— Давали шматок сала, хліба і часник. Потім перестали. Що собакам — то і нам. Виносили борщ кислий, аж піна стояла. Раз жінка, яка у них куховарила, хотіла злити мамі воду з вареної картоплі. Хазяйка її ледь не вбила. Сказала: "Вилий у каналізацію, а тим тварям не давай".
Тамара та Іван Чернеги раніше мали власну хату в Балті. Перебивались тимчасовими підробітками. Жінка має ще дочку 40-річну Олену, яка з родиною живе окремо. Знала, що матір і брата утримують силою. Каже, не могла вплинути на Долоків.
Іван тікав із полону 10 разів. Щоразу його знаходили, били й повертали.
— П'ять років тому втік у Чечельницький монастир (Вінницька область. — ГПУ). Знайшли. Сильно обморозив руки. Попав у лікарню. За мій побіг маму так побили, що встати не могла. Тоді її відвезли до Лєни, викинули й поїхали. Грошей на лікування не мали. Довелося продати хату, — розповідає Іван Чернега. — Мама зверталася в міліцію — без толку. Крім нас, там були й інші раби. Привозили хлопчину десь з Івано-Франківської області. Побили, погрузили в машину і кудись вивезли. Сказали, що й мені таке буде, як кому скажу.
У Івана вся спина, ноги та голова в рубцях, роздроблена частина потиличної кістки, переломи обох рук, пальців. У Тамари Іванівни — анорексія, вибиті зуби, перелом ключиці та підозра на туберкульоз.
— Раз хазяйка мене сильно побила — вибила кулаком зуби, очі колола. Я потєряла сознаніє. Мене відвезли в больницю. Там сказали — інсульт, — розповідає Тамара Іванівна. — Ми не думали, шо зможемо вирватися. Постоянно казали, що без документів ми — ніхто. Нам одна дорога — на кладбіще.
Сусіди Долоків чули, як ті били працівників.
— У них не тільки Ваня з Тамарою робили. Тут постоянно купа работніків — одні йдуть, інші приходять. Якось вони прив'язали до дерева хлопчину і били, — розповідає сусід Микола, прізвища не називає. — Він кричав. Я побіг визивати міліцію. Моя жінка стала казати, що зараз наряд приїде. То вони бігом погрузили хлопця в машину. Так він безслєдно й ісчез.
Наприкінці грудня торік Івану вдалося втекти. Пішов до бійців 8-го окремого батальйону Української добровольчої армії "Аратта". Мають приймальну в Балті.
— Просився: заберіть мене на війну. Краще помру там, ніж тут від побоїв. Сам худий, очі запали. Штани проволокою підперезані. В калошах на босу ногу, пальці повилазили, — розповідає активіст із Балти 34-річний В'ячеслав Яровенко. — Ми почали розбиратися. Іван розповів усе. Ми давно чули, що Долоки тримають наймитів, людей на базарі обманюють. Років шість тому був свідком, як та циганка встромила жінці в руку ножа, бо поскаржилася на неякісний товар і вимагала назад гроші. Тоді викликали міліцію. Але циганка вже нашептала щось тій жінці, кинула їй шмат м'яса в сумку і та сказала, що сама наштрикнулася. Сусіди теж залякані, свідчити відмовились.
Рідні В'ячеслава Яровенка забрали Чернег до себе, поселили, лікують власним коштом.
— У поліції кажуть, що звернень на Долоків не надходило. В лікарні нема жодного запису, що Чернеги там лежали, — каже Юрій Козаріз, активіст з Балти. — Ми таки домоглися, щоб відкрили провадження. Справа зрушила. У ромів провели обшук. З'ясувалося, що вони відкрили приватне підприємство на Тамару.
Іван і Валентина Долоки відхиляють звинувачення. Кажуть, Чернегами опікувалися, прихистили у себе, одягали й годували.
— Никто их не бил, на цепи не держал. Могли уйти в любое время, но им было некуда. Свой дом продали за трехлитровую банку водки, — каже Валентина Долока. — У нас имели свой уголок, пищу. Тамара называла меня сестрой. Сейчас говорит, что мы издевались.
27 вересня поліцейські обшукали будинок Долоків. Знайшли паспорти Чернегів, пенсійне посвідчення Тамари Іванівни. За ним роми привласнювали пенсію жінки.
3 
1
Коментарі