29-річний священик Микола Понорчук видурив хату в парафіянки Єлизавети Сиротюк, 82 роки. Після цього Священний синод Української православної церкви Московського патріархату позбавив його сану.
Сиротюк живе в райцентрі Сарни Рівненської області. Отець Микола приїхав сюди 2006-го. До цього змінив шість церков.
— Непростий характер мав, жорстокий дуже, — розповідає 62-річний парафіянин Костянтин. — Про нього й раніше ходили чутки, що він нечесний, ласий до жінок, дружину б"є. Але службу він правив гарно.
Священик не мав власного помешкання. Із родиною винаймав квартиру. Парафіяни порадили йому перебратися до Єлизавети Сиротюк. Жінка самотня, дітей і родичів не має. Жила в одноповерховому будинку по вул. Кошевого, 9.
— Я — сирота, стара і хвора. Одній жити тяжко, — розповідає Єлизавета Григорівна. — Зраділа, що буде кому склянку води подати. Батюшка з вигляду добрий, порядний. Мав дружину Світлану і двійко діток. Я взяла його до себе. Обіцяла, що перепишу хату на нього, якщо доглядатиме за мною до смерті.
Єлизавета Сиротюк родом із Луганщини. У Сарни переїхала із чоловіком 1945-го.
— Нам ніде було жить, — згадує жінка. — Нас узяв до себе церковний староста Андрій. Був самотній, просив його доглянуть. Перед смертю заповів нам будинок. Просив учинити з хатою так, як і він.
Чоловік Єлизавети Петрівни помер шість років тому. Пенсіонерка запропонувала священику укласти договір довічного утримання.
— Перші місяці священик стримувався, — згадує Сиротюк. — Потім став бити й лаяти дружину. Я не могла цього терпіти. Тихенько сідала в кутку і плакала. Завжди думала, що батюшка — це зразок для усіх.
За кілька місяців отець Микола пішов до нотаріуса, оформив договір купівлі-продажу. Приніс його пенсіонерці на підпис.
Колишній отець має сплатити 6 тисяч гривень моральної шкоди
— Підсунув якісь папірці. Казав, що то необхідно для договору на довічне утримання, — каже жінка. — Я підписала. Аж потім поняла, що віддала свою хату.
Згодом Микола Понорчук оформив на себе й земельну ділянку.
— І тойді почалося, — закриває обличчя жінка. — Кричав на мене, сварив, штурхав. Я боялася суперечити, щоб не прибив. Заборонив виходити з дому, до хати нікого не пускав. Півтора року жила під домашнім арештом. Жодних розмов, телефонних дзвінків.
Тим часом отець Микола розвалив старий курник, відбудував льох. Єлизавета Григорівна споглядала й чекала, коли зможе утекти. Якось таки подзвонила знайомим — Миколі й Тетяні Гапкіним.
— Попросила забрати її, плакала, — згадує Микола Гапкін, 60 років. — Ми здивувалися. Але взяли таксі й поїхали. Забрали її до себе, дали окрему кімнату.
Пенсіонерка розказала Гапкіним про отця. Ті поскаржилися до прокуратури, подали позов до суду. Про пригоду дізнався архієпископ.
— Я на колінах просив Миколу покаятися, але він відмовився, — каже архієпископ Сарненський і Поліський Анатолій. — На засіданні Священного синоду УПЦ у Києві його позбавили сану.
5 грудня колишнього отця викликали до суду.
— На суді він поводився зухвало, — розповідає помічник районного прокурора Андрій Таргоній. — Думав, йому усе зійде з рук. Назвав купу свідків, однак жодна людина не стала на його захист. Зате на боці постраждалої було кілька десятків прихожан.
Понорчук програв суд. Договір купівлі-продажу визнали недійсним, земельний ордер скасували. Колишній отець має сплатити Єлизаветі Григорівні 6 тис. грн моральної шкоди.
Після пригоди Микола Понорчук розлучився, дружина поїхала до батьків. Перебрався в село Немовичі, за 5 км від Сарн. Із будинку на Кошевого, 9 досі не виписався.
Єлизавета Сиротюк живе в родини Гапкіних. Від стресів у неї болить серце, не слухаються ноги. Жінка майже не встає з ліжка. До свого будинку боїться повертатися.
2 
1
Коментарі