— Торік Зіновія Іллінічна зробила заповіт на соцпрацівника. Переписала хату і три паї. 8 березня ще приходила на концерт, а за два місяці злягла. Доглядачка закрила хату на замок, людей не пускала. Навіть сусідів, які хотіли молока принести. Думаю, свідомо знущалася зі старої, аби та довго не протягнула, — 63-річний Микола Гринчак із села Глушківці Ярмолинецького району Хмельниччини розповідає про Зіновію Пастернак, 67 років.
Вона померла у районній лікарні 21 липня. Односельці вважають, що жінку морила голодом і споювала горілкою соцпрацівниця 51-річна Наталія Легка, аби швидше отримати майно за заповітом.
– 2 липня бабу забирала "швидка". Попросили, аби поміг перенести її в машину, — продовжує Микола Васильович. Виконує обов'язки старости села. — Зіновія була дуже худа, зі здутим животом. Тиск 60 на 20. Пролежні такі, що аж кишки повилазили. Аби їй міняли вчасно памперси, такого б не було. У лікарні виявили ще й переломи трьох ребер.
Останні роки Зіновія Іллівна жила сама. Син поїхав працювати за кордон.
— Може, коли й випивала чарку. Але була працьовита, — каже місцева Марія Мохонько, 67 років. — Наталія закрила її від усіх. Людям казала: "Нема чого тут заглядати". За день до смерті Зіновії стало краще. Розповіла, що Наташа приносила їй горілку. А їсти не давала.
— Це не перша історія із соцпрацівницею, — додає Марія Йосипівна. — Колись мій колишній зійшовся з жінкою. Разом пили, а Наталія доглядала за ними як сестра милосердя. Брала в них гроші й приносила самогонку. А дрова — ні. У січні 2006-го були люті морози, та жінка замерзла в хаті. Чоловік чудом вижив. Але коли Толіка роззули, пальці в чоботах залишилися. Лише білі косточки стирчали — так відморозив. На ньому навіть носків не було. У лікарні відрізали обидві ноги. В їхній хаті не було ні хліба, ні крупи, ні дров. Темно і сиро.
Соціальна працівниця Наталія Легка живе у Глушківцях. Раз на тиждень мала приносити Зіновії Пастернак продукти, згідно з договором із територіальним соццентром.
— У позаробочий час колола їй дрова, топила, чистила сніг, стірала, готувала, помагала на огороді. Про заповіт не просила Зіновію Іллінічну, вона сама схотіла. Ще й сказала мені тоді: "Як прийде мій час, тебе з'їдять, бо люди в нас недобрі", — розповідає Наталія Володимирівна. — Той заповіт став людям, як кістка в горлі. Збунтувались проти мене селом. Але доказів ніяких не мають, тільки балакають. Я нікого не обіжаю, а Пастернак — тим паче. І спиртного їй не носила. Тому ніякого гріха за собою не маю.
— На початку червня Зіновія Іллінічна почала скаржитися на запаморочення. Не могла дійти до дверей. Сильно худнула, але в стаціонар відмовилась лягти, — продовжує Наталія Легка. — Сестрі рідній відмовила, яка хотіла забрати її до себе в Тернопіль. З кожним днем їй гіршало — низький тиск, постоянна рвота. Ледве впросила "швидку", щоб забрали. І після всього її син опозорив мене перед телебаченням. Якщо вибачиться на всю Україну — відмовлюсь від того заповіту. Бо маю свою хату і все необхідне, чужого не треба.
В Ярмолинецькому територіальному центрі соцобслуговування Наталія Легка працює з 2002 року. За цей час офіційних скарг на неї не було.
– 29 травня односельці Зіновії Пастернак повідомили, що жінка закрита в хаті, а Легка носить їй горілку. Одразу поїхала на перевірку, — каже Лариса Василик, 60 років, директор територіального центру. В домі було чисто, бачила дещо з продуктів. Але про заповіт Наталія не казала. А от Пастернак розповіла. Соцпрацівник не може приймати подарунки від підопічних, за державним стандартом. Тому одразу запропонувала Наталії звільнитися. Але юристи не трактують заповіт як подарунок. Через це вона залишилась працювати.
У соціальному центрі почали службову перевірку щодо догляду Наталії Легкої за Зіновією Пастернак.
— Питання заповіту не чіпали. Опитали людей, які перебувають на обслуговуванні в Наталії Володимирівни. Одні гарно відгукувалися, називали її донькою. Інші казали, що мало допомагає, — додає Лариса Степанівна. — Будемо звільняти її за недобросовісне ставлення до роботи і невідповідність займаній посаді. Є купа законів, за якими суд може мені суперечити, але іншого виходу не бачу. За цей час не побачила від неї навіть почуття провини.
У поліції відкрили кримінальне провадження за залишення людини в небезпеці, що призвело до смерті.
— Проводимо перевірку, допитали свідків. Думаю, справа на фінішній прямій — піде до суду, — каже 48-річний Юрій Краковецький, начальник районної поліції.
6 
35413
Коментарі