У грудні в місті Кам"янець-Подільський Хмельницької області припинило діяльність навчально-виробниче товариство сліпих. 240 працівників утратили роботу. Із них 140 інвалідів, переважна більшість яких — із вадами зору.
— Криза почала давити нас із вересня, — розповідає директор товариства Микола Бессараб, 61 рік. — Виробництво скорочували щомісяця. Із 1 грудня зупинили його взагалі.
Кам"янець-Подільське УТОС працює із липня 1955 року. Товариство випускало електричну проводку. Замовляли її Кременчуцький автомобільний і Черкаський автобусний заводи.
— А зараз у них нема збуту, — продовжує Бессараб. — КрАЗ щомісячно у нас брав замовлень на 500–600 тисяч гривень. А зараз заборгував нам півтора мільйона. Ми перед своїми робітниками заборгували близько мільйона. Деякі кажуть, щоб я продав квартиру і розрахувався.
Я не прошу милостині, не хочу подачок. Дайте мені роботу
На виробництві ще не розрахувалися 50 осіб. Щодня їх скорочують, бо роботи немає. Звільнені стають на облік до державної служби зайнятості.
На Кам"янець-Подільському УТОСі інваліди працювали родинами. Микола та Світлана Босак працювали тут понад два десятиліття.
— Я получала 600 гривень. А Коля — 800, — каже 39-річна Світлана Босак. Вона, її 18-річний син Віктор і донька Вікторія, 16 років, — інваліди ІІ групи. Чоловік ледь бачить. — Тепер нам дають на дітей по 540 гривень. А тільки за квартиру платимо почті 300 гривень.
— А в жовтні взяли 15 тисяч кредиту на індивідуальне опалення, — бідкається Микола Босак, 39 років. — Тепер платимо щомісяця по 500 гривень. Тягнемо з останнього. Я влаштовуюся на біржі праці. Але там стільки народу, куди мені там.
Оксана Гаврилюк протягом 28 років працювала в товаристві комплектувальницею. Її чоловік — трохи менше. Жінка інвалід І групи, чоловік — ІІ.
— Раніше з чоловіком і донькою жили в однокімнатній квартирі, — каже Оксана Гаврилюк, 44 роки. — Заробляли по 1200–1300 гривень кожен. У серпні під заставу батьківської хати взяли 65 тисяч гривень кредиту. Викупили собі ще одну кімнату. Тягнулися з останнього, покривали щомісячний кредит у 2,5 тисячі. А тепер що? Удвох маємо 1360 гривень пенсії? На біржу мене не беруть, чоловікові теж роботи не знайти. Я не прошу милостині, не хочу подачок. Дайте мені роботу!
Інвалідів підтримує міський голова.
— Я безпосередньо звертався до керівництва "Авто-КрАЗу", — каже мер Кам"янця-Подільського Анатолій Нестерук, 53 роки. — Але в них вся територія заставлена продукцією. Їхній основний замовник — Росія — відмовилася від продукції. Завод зупинився.
Вирішення проблеми мер вбачає у перепрофілюванні УТОСу. Зазначає, що це складно. Люди працюють на своїх робочих місцях по кілька десятиліть, іншої роботи не знають.
7 
35413
Коментарі