40-річний Юрій Мірошниченко зараз у слідчому ізоляторі в Харкові. Його звинувачують у нападі на таксиста. Він — син серійного маніяка Андрія Чикатила.
Донедавна Юрій жив у селищі Правда Первомайського району Харківщини. Працював заступником директора садового товариства, заготовляв яблука. Односельцям не казав, хто його батько, однак досі потай ним пишається.
— Зараз Чикатіли немає і всьо в порядку, — говорить 58-річний Анатолій Моїсеєв. Він несе воду корові, яку припнув над дорогою. На ніч залишає її надворі.
У Правді живе майже 1000 людей. Працюють у агрофірмі "Артомед", вирощують яблука. Дехто трудиться в райцентрі, Харкові, Києві, Італії, Іспанії. Селище газифіковане, школу відвідують 67 учнів. Юрій приїхав сюди шість років тому. Мав прізвище Одначев.
— Це був 2003 рік, товариство "Агромед" якраз купило весь комплекс радгоспу "Комсомольська правда", — розповідає сільський голова Тетяна Кармазіна, 51 рік. — Юра працював заступником директора, жив без прописки, з начальником хату винаймали.Про батька Одначев не розповідав.
Юрій приїхав шість років тому. Мав прізвище Одначев
— Він не пив, себе з негативної сторони не показував, — говорить жінка, яка набирає воду з вуличної криниці. Боїться називатися, коли чує прізвище Чикатило. — Спокойним був. Я всього раз бачила його нетрезвим, то в такому вигляді він малопрівлєкатєльний. Нам неприятно говорити про Чикатіла, бо тепер поряд із цим непотребом мусолять родину Сорок. А їх у селі уважають.
63-річний Олександр Григорович та 62-річна Лідія Костянтинівна Сороки живуть край села. Чоловік був директором радгоспу, звів триповерховий будинок. Донька 37-річна Яна працює у Харкові лікарем-терапевтом. Познайомилася з Юрієм у селі.
— Яна на вихідні приїжджає до нас, — зустрічає на подвір"ї Лідія Костянтинівна. Годує курчат і каченят. — А Юрі хтось сказав, що тут є незамужня дівчина. От і прийшов. Він — не дурак, йому треба путьова жінка: щоб не пила, не курила. Стали вони жити в Харкові, в двокімнатній квартирі Яни. Юра таксував. Спочатку купив похожену машину. Потом сезон приймав яблука в наших людей, кращу придбав. Ми не знали, чий він син.
Однак деякі селяни вбачали у ньому бандита.
— Бандіт він і всьо. Не знаю, як уліз в довєріє до Яни, — каже Анатолій Моїсеєв. — Старався палить людям сади, колеса пробивав, щоб вони не занімалися своїм хазяйством. Люди бачили, але за руку ніхто не зловив. У селі в нас він жив тіки три года, потім у Харків виїхав.
— Тягу мав до грошей, — додає жінка, яка йде вулицею. — Неважно, якими засобами — законними чи незаконними. Головне, щоб получити. Люди бачили, як він брав кошеня і кидав у зуби собаці. Той розриває, а Юрі нравиться.
Позаторік російське телебачення показало документальний фільм про сина маніяка Андрія Чикатила. Селяни впізнали Юрія.
— До мене прибігла сусідка, — згадує Лідія Костянтинівна. — "Там вашого Юрку показують", — каже. Я узнала, що він — син маніяка, сидів у в"язниці. Розплакалася, подзвонила: "Що ж ти мені нічого не казав?" "Я своїм повєдєнієм всьо ісправлю", — відповів він.
Спочатку в Юрія було материне прізвище — Одначев. Згодом змінив на прізвище першої дружини — Мірошниченко. Від неї має сина.
— Після того чоловік не зміг знайти з Юрою общий язик, — продовжує Лідія Сорока. — Майже не общалися, віталися сквозь зуби. Саша хотів, щоб у Яни був чоловік із репутацією, в погонах. А тут син Чикатіла... Це його мучило. Я нормально до Юри відносилася. Він парєнь-огонь, мені нічого плохого не зробив, усе помагав, називав мамою. Я не боронила, бо наш рідний син погиб.
Після показу фільму селяни почали остерігатися Мірошниченка.
Він брав кошеня й кидав у зуби собаці
— А він себе спокойно вів, — каже сусідка Сорок. — Тільки казав: "Знаєте, скільки я бабок заробив на цьому, що я — син Чикатіла?"
9 квітня 2009-го Мірошниченко зі знайомим Іваном їхав автомобілем. Перед Первомайськом вийшов до туалету. Повернувся й ударив напарника ножем у живіт. Іван виштовхнув Юрія й зачинив двері. Доки заводив двигун, Мірошниченко розбив шибу. Іван утік, заявив у міліцію. Проти Юрія порушили кримінальну справу за завдання тілесних ушкоджень.
— До нас вона потрапила в липні, — розказує Віктор Соколенко, 59 років, голова Первомайського міжрайонного суду. — 28 серпня суддя передав справу на додаткове розслідування, оскільки не було вказано мотиву злочину.
Затриманий чекає завершення слідства в Харківському ізоляторі. Співмешканка носить йому передачі.
— Юра любить домашню випічку, вареники, — говорить Лідія Сорока. — Просить: "Яночка, принеси покушать". Собаку й то жалко, а тут людина. Вона носить ковбасу, сало. Мені як матері теж Юру шкода. 7 серпня він випросив у когось мобілку, поздравив мене з днем народження.
Андрій Чикатило убив 56 людей
Андрій Чикатило народився 1936 року в селі Яблучне на Сумщині. 28-річним одружився. За рік народилася донька Людмила, а ще за чотири — син Юрій. У 34 почав викладати російську мову й літературу в Новошахтинську Ростовської області Росії.
Першу жертву — 9-річну Олену Закотнову — вбив 22 грудня 1978-го. За три роки задушив 17-річну Ларису Ткаченко. Убивати систематично почав 1982-го. Закатував сімох дітей віком від 9 до 16 років. На тілах знаходили до 60 ножових поранень, у багатьох було відрізано й відкушено носи, язики, геніталії, груди, виколото очі. У момент убивства маніяк отримував сексуальне задоволення. До 1984-го на його совісті було 15 жертв.
За час операції "Лісосмуга", коли шукали Чикатила, міліціонери перевірили понад 200 тис. осіб, розкрили попутно більше 1000 злочинів. Пошуки обійшлися державі в 10 млн рублів.
Слідство довело, що Чикатило вбив 56 людей. На суді він удавав божевільного: кричав, ображав суддів і присутніх у залі, показував статевий орган, стверджував, що вагітний. Судово-психіатрична експертиза тричі встановила, що підсудний адекватний. 14 лютого 1994-го його розстріляли. До того за злочини Чикатила стратили двох невинних чоловіків.
Маніяк мав прізвиська Скажений звір, Ростовський різник, Червоний різник, Убивця з лісосмуг, Сатана, Громадянин Х.
4 
1
Коментарі
3