15-річний Богдан Кравченко з міста Олександрія Кіровоградської області воює на боці ДНР. Улітку втік із Макіївського училища соціальної реабілітації і пристав до бойовиків.
— Що Богдан у ДНР, я дізнався в серпні, — розповідає телефоном батько-опікун Богдана 45-річний Микола Кравченко. — Я подзвонив до вихователів, бо з сином не було зв'язку. А мені кажуть, що він утік і вони не знають, де його шукати. А через два тижні він подзвонив із чужого телефону. Каже, що остався там. І швидко поклав трубку, мовляв, не може балакати. Згодом ще раз дзвонив. Боїться повертатися. Востаннє ми говорили перед Новим роком. Номера мобільного не залишив. Думаю, він не приїде. Бачив в інтернеті відео, що налаштований проти нас і України.
У мережі з'явилося відео з блокпосту біля Макіївки. Богдан Кравченко стоїть біля бойовиків Павла, Віктора й Лариси з громадської організації "Життя".
— Богдан Кравченко пришел к нам в июне, — каже жінка, одягнена в хутряний рудий кожушок. Стоїть поруч із хлопцем, він вищий за неї на голову. — Он захотел остаться в ДНР. У него три сестрички и папа. У Богдана нет документов. Отец отказался переслать.
Богдан у деенерівській формі. Худорлявий, має сірі очі, на шиї червоно-синій бейдж Новоросії з абревіатурою 3-ОСБР.
— То, что говорят в Украине, это брехня. Мой командир, — Богдан показує на Віктора, — приучил меня к дисциплине, я начал заниматься спортом. Друзья там остались. Но им навязывают, что Украина едина. На самом деле она давно разваливается. Папа это понимает. Он боится по телефону разговаривать, потому что доблестная украинская власть посадит його на 15 лет, — каже на камеру Богдан. Примруживши очі, додає. — Это все благодаря вам, Петя Порошенко. Я хочу, чтобы моя семья приехала сюда в Новороссию.
Кравченки всиновили Богдана, коли йому було 1,5 місяця. Від нього в олександрійському пологовому відмовилася мати.
— У нас з Інною 5 років не було дітей, ми всиновили хлопчика. А через 3 роки народили Віку, ще через шість — Владиславу. Не знаю, де та Лариса з відео взяла, що в нас троє дочок. Богдан просив переслати документи. Але я сказав, що не робитиму цього, — каже Микола Іванович. — Малим був дитина як дитина. А коли підріс, началися козні. Крав гроші і вдома, і в людей. На вулиці міг витягнути мобільний. Я платив за нього штрафи, викупляв із ломбардів речі. Говорив із ним. Він ніби погоджувався. День-два проходить — і всьо по-новому. Кажуть, його біологічний батько з тюрми не виходив. Про матір нічого не знаю.
36-літня Інна Кравченко померла від інсульту 3 роки тому.
— Вона була гіпертоніком. Їй стало погано о 6-й ранку. Богдан не викликав "швидку" і через годину втік із дому. Почав ще більше красти. Виніс золоті сережки й персні. У 13 йому дали 3 роки й відправили в спецучилище в Макіївку, — каже батько.
У серпні 26 вихованців Макіївського училища соціальної реабілітації перевезли в село Балахівку Петрівського району на Кіровоградщині.
— Я про минуле Богдана знав, бо працював тоді заступником начальника міськвідділу Олександрії, — каже помічник директора спецзакладу 40-річний Сергій Семашко. — На ньому 13 епізодів шахрайства й крадіжок. На вигляд такий безобідний хлопець, швидко втирається в довіру. Підходив до компанії дітей, просив подзвонити. Потім казав, я зараз зайду сюди в під'їзд, тут у мене живе дядя. Перекину щось із телефону на свій комп'ютер — і віддам. У під'їзді тікав через дах. Усе повиносив із дому. Від слідства переховувався. Патрульні по місту розвішували його фотографії. Знайшли в одному з підвалів. З училища втік іще до бойових дій на Донбасі.
У прокуратурі Кіровоградщини кажуть, що бойовики запропонували Богдану піти в юнацькі тренувальні табори, з подальшим зарахуванням до бойових підрозділів ДНР.
Міліціонери розслідують факти бездіяльності колишнього директора спеціалізованого виправного закладу. Богдана Кравченка оголосили в розшук.
2 
35413
Коментарі