Біля двору із поцвілим дерев"яним парканом у селі Матяшівка Великобагачанського району Полтавщини стоять два велосипеди. Двері в хату відчинені. Раніше тут жив 18-річний Сергій Петруньок. У ніч із 12 на 13 жовтня його переїхав потяг.
Надвір виходять дві жінки, одна несе в сумці трилітрові банки.
— За цією хатою тепер я приглядаю, там лише миші шастають, — 53-річна сусідка Євдокія Драненко зачиняє двері й молотком забиває гвіздки для ланцюжка із замком. — Серьожин дядько Сашко з Москви, мабуть, її продасть.
Сергій Петруньок — єдиний син Світлани Вальтер. Жінка народила його від першого чоловіка, військовика Романа. Через три роки після весілля він дружину покинув і пішов до іншої в сусіднє село. Сергій був тоді півторарічним. За п"ять років Світлана зійшлася з монтером залізничних шляхів, односельцем Анатолієм Степанюком.
— Спочатку все було нормально, — згадує 31-річний Анатолій. — А тоді якась нервова стала, чіплялася до мене з ревнощами. Поїхала в Москву до брата, там її в божевільню забрали. Потім в обласній психушці лікувалася. Було десь сховається — ми з Серьожкою шукаємо. Знаходимо в кімнаті за кріслом. Раз жменю заспокійливих випила, ледве врятували. Я не витримав, покинув.
Світлана іноді ходила в гості до Анатолія. Односельцям говорила, що хоче втопитися, заглядала до сусідських колодязів. Ті накривали їх дошками.
Світлана збожеволіла після зради Анатолія
— Було йде вулицею, сама до себе говорить, сміється, — згадує Поліна Овчаренко, 66 років. — Під Новий 2003 рік казала: "Земля гуде, по мене йдуть".
На Святвечір 2003-го жінка втекла з дому. Сергій із бабусею Ганною знайшов її й прив"язав мотузкою до ліжка в спальні. Однак мати відв"язалася й пішла до колій на залізничний переїзд.
— Серьожа прибіг до мене вночі, каже, мамка втекла, — згадує Степанюк. — Обшукали все село, до дванадцятої ночі з ліхтарем ходили по дворах, лісом. У три години ночі мене викликали на станцію. Свєта лежала на рейках із відрізаною головою й ногами. Я з черговими по станції збирав її по шматочках.
За словами односельців, Світлана збожеволіла після зради Анатолія. Мовляв, застала його зі своєю подругою. На момент смерті Вальтер було 34 роки.
У початкових класах Сергій Петруньок був відмінником, мав гарну пам"ять. Однокласники згадують, за кілька хвилин міг вивчити гумореску на три сторінки, анекдоти знав на всі випадки життя. Після смерті матері став замкнутим, спілкувався зазвичай зі старшими хлопцями з військової частини. Жив разом із бабусею Ганною.
Після 9 класу дядько Олександр влаштував Сергія на безплатне навчання в Херсонський мореплавний коледж. За півроку хлопець покинув його, повернувся в село, працював різноробом у приватників. До 18 років держава платила йому допомогу. Півроку тому Сергій залишився сам, бо бабуся переїхала в Херсон до доньки Валентини.
— Останні місяці Сергієві газ і світло відключили, бо нічим було платити, — говорить 17-річна Алла Годненко, його колишня однокласниця.
14 жовтня Петруньок збирався їхати до тітки в Херсон. Звідти його мали забирати в армію. У ніч на 13 число із друзями та колишнім вітчимом святкував від"їзд.
— Він добряче тоді випив, — розповідає Зоя Пухленко, 27 років. — Казав, що мама постійно сниться. Щовечора приходить і стукає в шибку. Тоді раптом: "Я піду до мами, вона мене кличе". Зібрався й пішов.
Десь о другій ночі Сергій стрибнув під пасажирський потяг.
— Там саме два поїзди розминалися. Я Сергія побачив уже на рейках, — згадує черговий по переїзду Володимир Сухоносов. — У нього була розтрощена голова, однак ще шевелив перебитими ногами. Я понакладав на них джгути. Це не допомогло.
Ховали хлопця в закритій домовині.
— Найбільше побивався дядько Олександр, — згадує сусідка Євдокія Драненко. — Упав на могилу й плакав. Дуже любив сестру й племінника. Карав себе, що не вберіг їх.
Анатолій Степанюк показує місця на колії, де загинули Світлана та її син. Між ними — кілометр. За 100 м від місця загибелі хлопця валяється чорний кросівок.
— Сергій купив кросівки за зароблені в Полтаві гроші, — пояснює його знайома Наталія Василенко, 24 роки. — Там він працював підсобником на будівництві. Улітку ми з ним у людей пасли корів. У мене саме проблеми були, заїкнулася про самогубство. А він аж затрясся. "Хочеш, як моя мама? Я в ту ніч бачив її біля переїзду, біг за нею, кликав. А вона повернулася й упала під потяг".
2 
1
Коментарі