Уранці 26 березня до сільради Мельників Чигиринського району Черкаської області прийшов 28-річний Сергій Коломієць. Просив викликати міліцію. Казав, що разом зі своєю 35-річною дружиною Людмилою 2001-го та 2005 року втопили й закопали двох своїх немовлят.
— П"янезний був, — розповідає секретар сільради Зоя Головко, 38 років. — Ми йому: "Додому йди, протверезися". Та він наполягав. Мусили викликати дільничного, слідчу групу з райпрокуратури.
Правоохоронцям Сергій показував то одне місце, де закопав немовлят, то інше. Наступного дня біля повітки в дворі таки викопали останки однієї дитини. Іншу знайшли в лісі. Сергієва дружина Людмила спокійно спостерігала за правоохоронцями.
— Жінка каже, що не хотіла пускати на світ злиднів, тому народжувала дітей удома, — говорить 43-річна Наталя Таран із прес-служби Черкаської обласної міліції. — Разом зі співмешканцем топила їх у відрі з водою, як кошенят. Потім чоловік закопував.
Людмила родом із Черкас. До Мельників приїхала жити 11 років тому. Поселилася в старій хаті під лісом. Найближчі сусіди — за півкілометра. Зовні хата охайна, білена, а всередині — безлад і смердить сечею. У необгородженому дворі — стара повітка, де жінка тримає кіз.
— У Люди троє дітей від різних чоловіків, — каже секретар сільради. — Разом із мамою живе 10-річна Таня. Дівчинка хвора на дитячий церебральний параліч. 15-річний Денис і 14-річна Аня живуть у школі-інтернаті Кам"янського району.
За професією Людмила муляр-штукатур, але ніде не працювала. Тримала невеликий город, допомагала людям білити хати. Разом із жінкою живе її рідний брат Ігор, 25 років. Він хворий на рак.
— Там така бідність, — веде далі секретар. — Як працював колгосп, то їм давали продукти. А як розформували — й того не було. Діти малими ходили попід хатами, просили їсти.
Дітей Людмила оформила до інтернату. Хотіла віддати й хвору Тетянку, але їй сказали, що державі вигідніше, коли мати сама доглядає дитину. Щомісяця їй виділяли 500 грн.
— На тому сім"я і трималася, — зауважує Зоя Михайлівна. — Люда хоч їсти може купити. А то жалілася, мовляв, прокидається вранці, а в хаті ні шматочка хліба. На роботу піти не може — доньку доглядає.
Із 1999 року з Людмилою жив Сергій Коломієць із сусіднього села Медведівка. Він раніше відсидів за крадіжку. Разом господарювали. Подейкують, завжди бив і лаяв дружину. Коли став пропивати всі "інвалідські гроші", жінка вигнала його.
— Ми не бачили, як Людмила ходила вагітна, — каже секретар сільради. — А коли вона вигнала чоловіка, той, ображений, усе розказав.
За словами Людмили, перше дитя було викиднем, бо Сергій її дуже побив. Друга дитина — дівчинка — народилася передчасно, однак живою.
2 
1
Коментарі