У колгоспі "Зірка" в селі Старий Добротвір Кам"янсько-Бузького району на Львівщині за радянських часів працювало близько шести сотень людей. Тисячі корів стояли в стайнях, засівали понад 1000 га землі. Від колишнього достатку не залишилося нічого. Останніх 12 корів, восьмеро телят та чотирьох свиней — вони належали ТзОВ "Добротвір", яке прийшло на зміну "Зірці", — розібрали по хатах селяни.
— Бабусі та жіночки із навколишніх хат бігли до корівників. Кричали, що колгосп розвалюється, худобу роздають тим, хто першим прибіжить, — пригадує 28-річний директор ТзОВ "Добротвір" Василь Грабинський, який бачив грабіж на власні очі й нічого не міг вдіяти. — Розтягували наляканих тварин на чотири боки, по кілька людей бігали за кожною свинею.
Директор та завідуючий фермою стояли збоку й записували, хто що взяв. Худоба зрештою дісталася 18 жителям Старого Добротвору. Декому вдалося прихопити і бичка, і свиню.
На початку цього року ТзОВ "Добротвір" майже розвалилося. Попередній директор, 62-річний Андрій Попович, не засіяв жодного гектара, не оформив із селянами договорів про оренду землі, а худоби залишилося зо два десятки. Наприкінці травня рада засновників ТзОВ призначила директором Василя Грабинського.
— Коли я прийшов, сказав: "Люди! Будемо працювати — будемо заробляти!". А вони мені: "Чого прийшов? Он старий директор усе б довалив, і була б квітка!" — згадує Грабинський. Говорить тихо. Кажуть, у селі йому бракує авторитету. Пенсіонери, яких тут більшість, вважають директора надто молодим, щоб керувати ними.
Я й собі теля впіймала
Сам Грабинський не розуміє, чому співпраця із селянами в нього не склалася. Конфлікт почався із того, що половину із 20 працівників директор відправив у відпустку — оплачувану.
— Навіщо стільки людей коло 20 корів? А незабаром деякі працівники заявили: "Василю, ми забираємо худобу!". Кажу: "Забирайте, а міліція прийде — вас забере". Вони розійшлися, а я пішов ремонтувати трактор. Коли через годину повернувся, побачив, як бабці тягнуть корів. Не засуджую людей, але мусив викликати міліцію. Бо за зникнення худоби відповідав би я, — продовжує директор. — Кримінальну справу порушили, але селяни худоби не віддали. Наступного дня до складів прийшло ще близько сотні людей із відрами, мішками, підводами. Казали, що залишки зерна ділитимуть. Я попередив: зриватимете замки — викличу міліцію. Злякалися, відступили.
Сьогодні Грабинського важко назвати директором сільськогосподарського підприємства: зерно не засіяне, худоби немає. Він радше сторож, який відповідає за кілька десятків одиниць заіржавілої техніки та складські приміщення. Вони можуть привабити інвесторів. Але ніхто не хоче братися за майно, яке належить кільком сотням власників-пайовиків.
50-річна Марія Давидович — одна з тих, проти кого порушено кримінальну справу. Колись вона була передовою свинаркою, тепер працює різноробочою. Щомісяця отримувала близько сотні гривень. Молиться, щоб якнайдовше прожила сліпа мати, яка своєю пенсією годує сім"ю Давидовичів — Марію, її дітей і безробітного чоловіка.
— Я була у відпуску, на городі. Побачила, що люди біжать по худобу. А чим ми з мамою гірші? Я проробила коло свиней 28 років, мама – 45. Я й собі теля впіймала. Ой, як почалося! Тут сотнями худобу списували, трактори вивозили, нічого нікому не було. А за того здохляка на 60 кілограмів стільки мови, що й до Ющенка дійде, — обурюється селянка. Брудною рукою витирає сльози. — Ви собі уявляєте, як гній смердить? А я його все життя руками вигрібаю. І в неділю, і на свято. Потім від тебе люди в церкві відходять...
У Кам"янсько-Бузькому райвідділі внутрішніх справ кажуть, що за статтею 186 Кримінального кодексу грабіж карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.
Грабинський переконаний, що люди грабували не заради худоби:
— Біля неї більше клопоту, ніж прибутку. Це форма протесту проти такого життя. Я їх розумію. Сам після інституту тут працював за 90 гривень на місяць.
Він досі вірить у те, що підприємство вдасться підняти. Восени хоче засіяти кілька гектарів озиминою, по договору взяти на сусідній фермі свиней.
3 
1
Коментарі