Донеччанин 40-річний Олександр Шевченко — один із 34 шахтарів, які 8 червня 2009 року постраждали в аварії на шахті ім. Скочинського. Дістав гостре отруєння рудничним газом, три місяці пролежав у лікарні, оформив інвалідність третьої групи. Його звільнили. Тепер через суд домагається 100 тис. грн компенсації.
— Помню, как воздух подул в обратном направлении, — Шевченко згадує аварію. — Розумію: це газ, біжу до ствола, непритомнію. Отямився: знизу повітря ще трохи йде, а зверху суцільний пил. Встаю, вдихаю раз, другий і падаю. Відкриваю очі вже в іншому місці. У голові каламутно, як із перепою. Виявилося, проповз близько кілометра.
— У Саші всі коліна й лікті були зідрані до кісток, — додає дружина 43-рiчна Тетяна. — 10 днів пролежав у реанімації. Коли отямився, нас із дітьми не упізнав.
Подружжя мешкає у будинку на околиці міста. Виховують сина 8-рiчного Андрія і дочку Катерину, 19 років. Вона інвалід із дитинства, хворіє на гідроцефалію — так звану "водянку мозку". Олександр 20 років працював прохідником.
— А тепер нікуди не беруть, бо протипоказана робота з токсичними речовинами, на сонцi та вночi, на висотi та пiд землею, на холодi, в умовах психоемоційного напруження. Треба їздити в санаторій кожнi півроку, — Шевченко зачитує виписку з медичної картки. — Мав зарплату 5,6 тисячі гривень. Тепер отримую на 1600 менше. Дружина заробляє 1200 гривень.
— Заввідділення сказала, що в нього уражені клітини мозку, — каже про діагноз чоловіка Тетяна. — "Наслідки непередбачувані. Вважайте, що у вашого чоловіка передінсультний стан. І це на все життя".
Щодня випиває не менше 20 пігулок від головного болю
Колишній прохідник щодня випиває не менше 20 пігулок від головного болю.
— І заспокійливе, і снодійне, і ліки від тиску, — загинає пальці дружина. — 400 гривень у місяць іде на ліки. А був здоровий чоловік. Коли в шахті не платили, їздив на заробітки в Москву, відновлював храм Христа Спасителя. І наш будинок сам поставив. А тепер із нього зробили каліку і викинули.
Найбільше постраждав в аварії бригадир прохідників Костянтин Зубков. Утратив пам"ять, ледь розмовляє. Чотири місяці провів у лікарні. Має той самий діагноз, що й Шевченко, — енцефалопатія головного мозку й інвалідність другої групи. Суд визначив йому компенсацію у розмірі 40 тис. грн.
— У реанімації ми із Зубковим лежали поруч, — згадує Шевченко. — Він спочатку був безпорадний, як дитина. Прокидався і кричав: "Мені треба на роботу, а ви мене тримаєте!" Вийде — заблукає. Щодня я йому розповідав: "У нас у шахті сталася аварія, ми з тобою в лікарні".
— Я забуваю все через 5 хвилин, — говорить Костянтин Зубков, 41 рiк. — Важливе записую. З минулого збереглися якісь уривки. Через проблеми з пам"яттю втрачаю речі. З дому сам не виходжу.
— Інвалід нікому не потрібний, — підтримує колег іще один постраждалий шахтар, Руслан Берлінський, 35 рокiв. Він отримав по суду 20 тис. грн. компенсації. — Деяким нашим шахта давала на прощання 50 гривень допомоги — знущання! Шахта не виконала обіцянок. Просив роботу на поверхні — розводять руками: "З твоїм діагнозом можна тільки клеїти коробочки".
Адвокат Сергій Салов від імені колишніх робітників шахти ім. Скочинського подав шість позовів. Готує ще три.
— Ми виграли чотири справи, — каже. — Потерпілим присудили від 7 до 40 тисяч гривень за моральну шкоду, залежно від обставин. Але ми вважаємо, що це мало, тому оскаржили рішення. Ці люди втратили здоров"я, не можуть забезпечувати сім"ї.
Шахтарі позиваються до державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія", до якого входить шахта. У суді представники компанії заявляли, що гірники не мають права на відшкодування моральних збитків.
Шахта ім. Скочинського — одна з найглибших і найнебезпечніших у світі. Вона багата на газ. Із 1979 року на ній сталося 16 аварій. У квітні 1998-го від вибуху метану загинули 63 людини. Торік померли 13 гiрникiв. 6 червня цього року — п"ятеро.
2 
1
Коментарі
2