— Із часів незалежності України в пенітенціарній системі нічого не змінювалося. Вона потребує значних перетворень. Над проектом реформи працювали майже рік. Маємо багато проблем — старі будівлі, брак коштів, низькі зарплати працівників. Поставили діагноз системі. Розібрали, які потрібні ресурси й розпочали роботу, — говорить заступник міністра юстиції 43-річний Денис Чернишов.
Однією з головних завдань реформи називали повернення в суспільство людини, яка перебувала за ґратами.
— Умови тримання не повинні принижувати людську гідність. Людина має виходити із в'язниці здоровою фізично й морально. Для цього треба дати в'язням розуміння, що можна жити, не вступаючи в конфлікт із законом. Отримати освіту і професію. Маємо підписані меморандуми з Міністерством соціальної політики і службою зайнятості.
Як можна допомогти з роботою колишнім ув'язненим?
— Суспільство має змінюватися з обох боків. Щоб на колишньому в'язневі не бачили лише тавро на лобі — винен. Працюємо над створенням спеціальних реабілітаційних центрів, де консультуватимуть психологи, фахівці допомагатимуть знайти роботу. Наприклад, щодо людей з інвалідністю є закон, що зобов'язує працевлаштовувати певний відсоток загальної кількості працюючих. Щодо колишніх в'язнів такого закону немає. В інших країнах теж немає, але там є соціальний обов'язок.
Реформа зачепила кадрове питання?
— Не можна змінити всіх. Кадри треба перевиховувати. Підвищення заробітної платні не змінить якості роботи. Для керівників установ і працівників середньої ланки провели понад 20 навчальних курсів із в'язничного менеджменту, динамічної безпеки. Маємо направляти їх в інше русло.
Скільки грошей потрібно пенітенціарній системі?
— Ми розпланували бюджетний план на три роки. Розписали витрати. Але таких коштів держава нам не виділить — це астрономічні суми. Лише при розрахунку вартості будівництва слідчого ізолятора на одного ув'язненого потрібно 10 тисяч доларів, за європейськими стандартами. Якщо в київському СІЗО утримують 2500 чоловік, то приблизна вартість будівництва складатиме 25 мільйонів доларів.
Наші ув'язнені звертаються до Європейського суду з прав людини зі скаргами на умови перебування. І виграють їх. Україна виплачує їм колосальні компенсації. Дешевше збудувати нові приміщення і зробити нормальні умови.
На кого орієнтуєтеся у реформуванні пенітенціарної служби? У яких країн і що маємо перейняти?
— Найкращі умови утримання в'язнів у Норвегії. Там тюрми розташовані далеко за містами, серед лісових насаджень. Нагадують санаторії. Камери обладнані сучасними меблями. Є студія звукозапису та кімната відпочинку, де в'язні можуть грати в комп'ютерні ігри, дивитися фільми. Нам до того далеко.
Беремо за приклад Естонію. Ми з ними в Радянському Союзі мали однакові закони, були громадянами однієї країни. Але вони давно пройшли шлях, яким ми лише крокуємо. Консультуємося з ними. Але не все можемо застосувати. Наприклад, найбільшу зарплатню — 4 тисячі євро, в естонській тюрмі отримує тюремний психолог. У нас цього не зрозуміють.
Триває процес закриття частини колоній. Що буде з в'язнями, працівниками?
— Деякі установи будуть законсервовані, а деякі перепрофільовані. Були випадки, коли 35 ув'язнених охороняли 135 працівників. Тоді як установа розрахована на 800 осіб. Але ми освітлюємо весь периметр, опалюємо приміщення. Це неекономно. Тому прийняли рішення про оптимізацію установ. Дивимося, наприклад, що є дві однаково заповнені колонії. Тоді в'язнів переводимо в кращу. Гіршу закриваємо. Залишаємо 25 осіб персоналу, які підтримуватимуть її. Торік 13 установ законсервували.
У суспільстві є запит на боротьбу з корупцією. На думку частини громадян, експертів — треба почати саджати у в'язницю високопосадовців.
— У цьому немає сенсу. Сидів народний депутат Віктор Лозінський (екс-нардеп мав відсидіти 15 років за вбивство селянина Валерія Олійника. Покарання відбував у Бориспільській колонії. За ґратами пробув чотири роки і 36 днів, отримав умовно-дострокове звільнення. — ГПУ), облаштував собі камеру зі зручностями. Жодного дискомфорту від перебування у в'язниці не мав. Таким треба альтернативне покарання — вдягнути браслет, відправити на роботу в туберкульозний диспансер, будинок для літніх, реабілітаційні центри для атовців. Хай працюють і виносять "утки". Мають бачити тих, кого зрадили.
У харківських колоніях розвинуте виробництво, в них інший побут, в'язні отримують по 5–6 тисяч гривень у місяць. Як їм це вдалося організувати?
— Це велика менеджерська робота. Треба бігати й шукати замовлення. Вони знайшли порозуміння із місцевою владою. У харківських колоніях роблять плитку, сміттєві баки, багато шиють для Збройних сил, Національної гвардії.
Торік уряд нас зобов'язав підписували трудові договори з ув'язненими. Начебто правильно. Але для цього необхідні паспорт громадянина України й ідентифікаційний номер. У багатьох їх не було. Ми домовилися з державними інституціями, аби засуджені отримували потрібні документи. Однак іноземні громадяни й особи без громадянства все одно випали.
Що передбачає трудовий договір для ув'язнених?
— Він такий, як і для всіх. Там є зарплата, відпустка, лікарняний, відгул, прогул.
Але, щоб отримати замовлення — треба виграти тендер. У багатьох випадках ми програємо іншим підприємствам. А якщо є трудовий договір, то 3723 гривні поклади (розмір мінімальної заробітної плати. — ГПУ). Соціальний внесок заплати. Деяким директорам в'язниць, які не можуть знайти замовлення на виробництво, краще, щоб воно взагалі не працювало.
Ми кажемо: дайте нам державне замовлення. Бо наша мета — щоб ув'язнені працювали й були готові до повернення в суспільство.
Чому цю ідею не підтримують?
— Треба, щоб хтось "проштовхував" ці контракти.
Виконувачка обов'язків міністра охорони здоров'я Уляна Супрун пропонувала, щоб пенітенціарна медицина перейшла в підпорядкування Мінздоров'я. Ви виступили проти.
— Спершу хочемо відокремити медицину від керівництва колоній. Вивести з підпорядкування. Медиків розатестуємо, бо якість медичних послуг від погонів не залежить. А далі уряд може прийняти рішення передати цю установу в підпорядкування Міністерству здоров'я. Але є багато нюансів. Недарма з 47 країн, які входять до Ради Європи, тільки в семи пенітенціарна медицина входить до складу МОЗ.
80 нападів на працівників колоній зафіксували в Україні торік, за даними Міністерства юстиції.
— Закладаємо в законопроект, що ця праця надризикова. Працівникам необхідно надати соціальні гарантії, пільги, гідне пенсійне забезпечення, — говорить заступник міністра юстиції 43-річний Денис Чернишов
Працював у банку
Денис Чернишов народився 11 липня 1974 року в родині службовців. 1979-го сім'я переїхала з Харкова до столиці.
Закінчив Київський державний економічний університет за спеціальністю "Економіка підприємства". Має ступінь магістра ділового адміністрування.
Працював у Державному експортно-імпортному банку України. Починав із економіста. Займав різні посади, був начальником управління фінустанови.
19 жовтня 2016-го призначений заступником міністра юстиції. Брав участь у розробці реформи пенітенціарної системи. Працює над її впровадженням.
Одружений. Виховує доньку.
2 
1
Коментарі