— Шахта и сейчас работает. Пока, правда, только на поверхности, добыча приостановлена. А что делать, другой работы в районе нет, — перемовляються чоловіки біля панельної 9-поверхівки №11 мікрорайону Магістральний у місті Макіївка на Донеччині.
По обіді 19 лютого тут прощаються з 34-річним Юрієм Кушніром, машиністом підземних установок шахти "Північна". Увечері 17 лютого на глибині 815 м там пролунав вибух. Загинули семеро гірників, 10 осіб скалічилися.
Біля будинку стоять коричневе лаковане віко труни, хрест, вінки з написами "От друзей с шахты Кирова", "От сестры и ее семьи", "От объединения "Макеевуголь", "От шахты "Бутовская". На найбільшому, з жовтих штучних троянд, видно: "Единственному, любимому от жены Марины".
— Раньше профессия шахтер была гордая, а сейчас что? — спльовують чоловіки. Кажуть, зараз гірники отримують 3–4 тис. грн на місяць, щодня наражаються на небезпеку.
Годину тому з будинку винесли тіло 25-річного Артема Теплякова, іншого загиблого шахтаря. Він жив на восьмому поверсі, тесті Кушніра — на сьомому. З Юрієм працювали в одній зміні.
— Юрочка с Мариночкой не могли друг без друга, — каже 75-річна Антоніна Василівна, баба вдови. — Он был идеальный. Работяга, всегда людям помогал бесплатно. Своими руками сделал ремонт родителям Мариночки. Моя дочь Люда держала Юру за любимого сына. У Юрочки родителей нет, только сестра.
На сходах під'їзду з п'ятого по сьомий поверхи щільно стоять люди.
— Мы все с одного участка, — кажуть двоє чоловіків, називаються Сергієм і Дмитром. — Мы в первую смену работали, Юра с Артемом — во вторую. Они дружили. Артем молодой пацан, еще не женился. С Юркой у них все было общее, теперь и похоронят вместе.
— Бедная Мариночка, — перемовляються жінки. — Они пять лет вместе. Юра ее так любил, ходили, взявшись за руки.
О 13.30 з будинку виносять коричневу труну із золотистими ручками. Обличчя покійника накрите білою тканиною. Несуть домовину до кладовища. Проходять повз будинок №7, де Юрій мешкав із дружиною 28-річною Мариною. Біля будинку №9 жінки голосно обговорюють те, що сталося.
— Шахтеры на работе гибнут — за что? У нас работают, а они там просят поесть и лекарства! — кричить жінка років 50, показує пальцем догори. — Показывали тот Майдан по телевизору. С какого перепугу мы должны им давать? Американцы и оппозиция звали их на тот Майдан, пусть теперь и кормят. Приезжали в Донецк 700 этих титушек с Автомайдана, драку устроили. Хотели захватить администрацию. Шахтеры не дали. Надо нам от западян отсоединяться, и все будет хорошо.
Біля будинку №7 труну ставлять на стільці. З Юрієм прощаються дружина, сестра, теща. За 2 хв. домовину швидко несуть до машин. До кладовища рушає колона з двох автобусів, мікроавтобуса і кількох легковиків. Найдорожчим сріблястим джипом їде якийсь керівник шахти. В автобусі люди розмовляють про похорон.
— Ко мне недавно родственники приезжали. Говорят, думали, шахтеры по 10 тысяч получают. А у вас такая нищета, — зітхає жінка років 50 у береті. Присутні мовчать.
Загиблі шахтарі
Юрій Кушнір, 34 роки, машиніст підземних установок
Сергій Головін, 33 роки, ремонтник гірничодобувного устаткування
Олександр Левчук, 32 роки, машиніст підземних установок
Сергій Савенков, 42 роки, ремонтник гірничодобувного устаткування
Олександр Смірнов, 34 роки, гірник-підземник
Артем Тепляков, 25 років, гірник-підземник
Микола Клименко, 39 років, учень гірника-підземника
2 
1
Коментарі