Ростиславові Костенюку з селища Чемерівці на Хмельниччині 21 жовтня виповнилося 23 роки. День народження він святкував на лікарняному ліжку — його скалічили міліціонери.
— У нього була закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій поперекової ділянки, забій правої нирки, численні синці, — розповідає хірург Володимир Антецький, 48 років. — Тепер стан трохи покращився, але нирка хвора. У лікарні проведе щонайменше тиждень.
Ростислав лежить біля вікна. На столі в нього ліки, пляшка мінеральної води, коробка цукерок.
— Це було вночі на 15 жовтня, — згадує. — Десь годин в дванадцять. Я йшов додому, в центрі зустрів міліціонерів Худика і Журинського. Не помню, як звати. Ми у школі разом вчилися. Худик на два роки старший, Журинський на рік молодший.
Торік міліціонер із Чемеровецького райвідділу задавив машиною Олександра Барановського, друга Костенюка.
— Я його знав з 4 років. Кругом разом: в садіку, школі. Саня в магазині продавцем працював, — продовжує Ростислав. — У день смерті як ніколи просив, щоб я побув з ним ще трохи. Мабуть, відчував щось. Тепер мало не щодня мені сниться.
Слідство встановило, що водій не був винен. Міліціонера не звільнили.
— Сфабрикували справу та й усе, — махає рукою. — От я цим ментам і сказав: "Такі, як ви, вбили мого друга". За це вони забрали мене до відділку. Закрили в кабінеті, почали складати протокол. Худик писав, а Журинський підійшов ззаду і вдарив. Я знепритомнів. Прокинувся, коли Журинський бив ногами по почках. Потом вони злякалися. Запитали, чи не маю до них претензій, і відпустили. Друг завіз мене додому.
— Уранці дивлюся, а син весь синій, — розповідає 42-річна Зоя Василівна, мати Ростислава. — Мовчав довго. Зізнався, аж коли почка почала дуже боліти. Повезли в лікарню. Потім написали заяву в прокуратуру.
Вадим Худик та Володимир Журинський — старші лейтенанти. Перший працює у кримінальній міліції у справах неповнолітніх, другий у карному розшуку. Від обов"язків їх не звільнили.
— Фактів про їхню вину в мене немає, — каже начальник Чемеровецького райвідділу міліції Петро Фурман, 30 років. — Мати потерпілого звернулася у прокуратуру. Якщо слідчий прийме відповідне рішення, то їх відсторонимо.
Мєнти нічого не бояться, бо чуствують за собою власть
— Заява зареєстрована 19 жовтня, розглянемо її у 30-денний термін, — розповідає виконувач обов"язків райпрокурора Андрій Жила, 26 років. — Факт про побиття поки не підтверджений.
Місцеві не вперше скаржаться на чемеровецьких міліціонерів.
— Он мого сина Мішу затримували тричі і щоразу били, — каже 42-річна Валентина Мазур. — Востаннє чотири місяці тому. Ми як із чоловіком побачили, ледь не посивіли. Лиця не було видно, штани й футболка у крові. Я тоді теж писала заяву, але прокуратура не побачила злочину у діях міліції.
21-річний Михайло Мазур після побиття тиждень пролежав у лікарні.
— Мєнти нічого не бояться, бо чуствують за собою власть, — каже Михайло. — Мене почали смикати. Коли я почав тікати — догнали й почали бити.
3 
1
Коментарі
5