У понеділок о 17.40 під дверима обласної ради в центрі Львова зчиняється галас. Навпроти на тротуарі горить чоловік, кричить. З будинку вибігають кілька депутатів і охоронець із вогнегасником.
— Що він робить, придурок! — горланить охоронець і гасить полум'я на чоловікові. Депутати кладуть його на асфальт.
— Викликай "швидку"! — кричить старший за віком до молодшого. Зупиняє проїжджий "ніссан". Водій бере з багажника вогнегасник та біжить на допомогу.
Серед депутатів — "свободівець" Михайло Задорожний, 44 роки:
— Давай, несемо його всередину! — кричить, коли вогонь погасили.
Чоловіки піднімають попеченого, заводять на перший поверх обласної ради. Той середнього зросту, спортивної статури. Не припиняє волати: "Пече!". На тротуарі залишається чорна пляма й шматки плавленого синтетичного одягу, чорна дешева запальничка.
— Що з вами сталося, нащо ви це зробили? — питає депутат, схиляючись над обгорілим.
— Я Роман Черник. 1956-го року народження, з Великого Любеня, — стогне. На тілі залишилися шматки спортивного костюма. — То через перерахунок пенсії, — продовжує кричати від болю.
За кілька хвилин забігають санітари швидкої допомоги.
— Я не знаю, де він узявся, — знизує плечима Задорожний. — Раптово прийшов і облив себе бензином. Нічого не гукав, не вимагав, не мав плакатів.
Романа Черника поклали в реанімацію Львівської міської клінічної лікарні №8. Попік 40% тіла. Найбільше постраждали спина і руки.
Нічого не гукав, не вимагав, не мав плакатів
— Він при свідомості. Але у шоковому стані, ні з ким не розмовляє. Ми зараз ніяких прогнозів не робимо, — каже у вівторок зранку завідувач відділення Віктор Пижевський, 57 років.
Великий Любінь — селище в Городоцькому районі, за 22 км від Львова. Там є спиртзавод, санаторій, в якому проводять сірководневі купелі, торф'яні та грязеві процедури.
Роман Черник живе на вул. Івасюка на околиці селища. Двір вирізняється гарними кованими воротами. Хата з сучасною жовтою штукатуркою, вкрита червоною бляхою. На подвір'ї охайно скошений газон, за окремою огорожею ходять кури й гуси. У стайні рохкають двоє поросят.
Від дороги йде донька господаря, на вигляд їй років 25. Заплакана. У неї двоє дітей.
— Не хочу про це говорити, тато такого сорому наробив, — йде до хати і зачиняє двері зсередини.
На гавкіт собак сходяться сусіди.
— Роман — роботящий чоловік. Бачите ж, оце він усе сам зробив. Навіть хату своїми руками поштукатурив, плитку у ванній та туалеті поклав, — розповідає Богдан Бень, 59 років. — Худобу має, корову, свиней. Жінка у нього років шість, як на заробітках в Італії. Роман із донькою живе. Має ще сина, але той окремо мешкає. Чого він себе підпалив — без поняття. Я ще зранку дивився телевізор, чув, що чоловік себе спалив. Але й подумати не міг, що це Роман. Він ся добивав воєнної пенсії. У Німеччині кілька років прапорщиком служив. Але йому то не зараховували у стаж. По-моєму, він получає 740 гривень. А мав би півтори тисячі. Роман з юристом говорив, і той порадив йому судитися. Я не вникав у ті питання так дуже. Але знаєте, як суд уміє тепер? Відложили, відложили. Бо треба грошей всюди. І він то добивався, добивався і нічого не добився. У суботу на весілля їздив. Сестра сина женила. Так приходив гроші позичав на подарок. Хтозна, може то безгрошів'я його добило остаточно.
— І мені Роман говорив, що не хочуть, скоти, йому пенсію дати заслужену. Видно, не витримав чоловік тої несправедливості, — додає сусід Степан, 63 роки. Прізвища не називає.
У селі кажуть, Роман Черник має хворі ноги. Лікарі підозрюють онкозахворювання.













Коментарі