Увечері 16 травня у Семенівській райлікарні Чернігівської області померла Крістіна Гаврикова, 11 років, за 1,5 хв. після уколу антибіотика цефтриаксом. У неї була алергія на такі ліки.
За 10 днів після загибелі у родині Гаврикових траур. На столі стоять фотографії Крістіни з чорною стрічкою. На вулиці досі сохне її одяг. Матері щогодини дають заспокійливе. Вона має третю групу інвалідності і перший ступінь виснаження — нещодавно лікувалася від раку.
— Крістіна була довгожданою дитиною, — говорить 40-річна Світлана Гаврикова. — Різниця зі старшим сином Альошею дев"ять років. Ми не наважувалися заводити друге дитя, бо мали проблеми зі здоров"ям. Але так хотілося дівчинку. Вона була, як сонечко. Побачить, що б"ю комара: "Мамочко, він жити хоче". Йдемо по вулиці, собака хрущів їсть. "Мамусю, давай хлібця купимо, цуцик голодний".
До хвороби Світлана Іванівна шість років працювала медсестрою:
— Переживала за доньку. Найменший прояв недуги, веду до лікарів. Усі призначення виконувала. З 2005 року веду два зошити. Записую, що і скільки лікар призначив, що колола і в який час.
24 квітня Крістіна застудилася. Напух підщелепний лімфовузол.
— Дільничний педіатр Ліза Борисевич прописала антибіотики цефтриаксом і нурофен. Та через два дні доньку обсипало. Педіатр відмінила ліки, прописала протиалергійні. За 18 днів донька пішла у школу. Походила три дні, а надвечір 15 травня каже: "Важко дихать, погано". Уколола їй но-шпу й еуфілін, які призначила педіатр, уранці ще кубик но-шпи. Наче полегшало. Десь о третій прийшла із задишкою. Я повезла її до педіатра. Вона оглянула, написала у стаціонар з діагнозом гостра респіраторна вірусна інфекція з астматичним компонентом.
Колють навмання, бо нема лабораторії
В інфекційному відділенні медсестра Валентина Пупко набрала у шприц цефтриаксому.
— Я кажу, дитина алергік. А вона помовчала, раз — і вколола Крістіну у сідницю. Розвернулася і пішла. Тут доця в крик: "Мамочко, мені дихать нічим". Ступила кілька кроків і впала мені на руки. Губи і нігті посиніли, з рота пішла піна. Вискочили санітарки, повезли в реанімацію. За мить звідти вийшла головний педіатр району Таїса Іваненко: "Анафілактичний шок". Я все зрозуміла. Хотіла поцілувати їй ручки, доки теплі. Не пустили.
Міліціонери порушили кримінальну справу за фактом неналежного виконання лікарями своїх обов"язків.
— Знала про кругову лікарську поруку, — розповідає матір. — Тепер зіткнулася з нею сама. Лікарі викликали жінку-патологоанатома. Не сказали їй, що дитина померла після уколу. Та написала причину смерті "вірусна пневмонія". Я була в шоці. Кинулася до прокурора. Йому про смерть навіть не повідомили.
За кілька днів дівчинку поховали.
— Після похорону з"ясувалося, що з історії хвороби зникло перше направлення, де було написано "ГРВІ з астматичним компонентом". Натомість з"явилося "ГРВІ, оструктивний трахеобронхіт, дихальна недостатність". Ніде не записано за укол. Патологоанатом вказала набряк легень, токсичний шок, вірусну інфекцію, трахеобронхіт, вірусну пневмонію. Жодного слова про анафілактичний шок.
Із головним лікарем і його заступником поспілкуватися не вдалося.
— Дитина загинула, бо їй не зробили пробу і вчасно не вкололи адреналін, — говорять лікарі, які просили їх не називати. — У нашій лікарні не заведено робити проб. Підніміть в архіві історії хвороб. Ніде й слова про проби. У нас колють навмання, бо нема лабораторії.
Пояснити наважилася педіатр Ліза Борисевич:
— Укол робили, це сказано в поясненні медсестри. Цефтриаксом призначала я.
— Чому не робили підшкірну пробу?
— Медсестра ввела пробну дозу 400 тисяч одиниць, — педіатр показує наказ Мінохорони здоров"я N127 від 2002 року.
Однак там написано, що підшкірні проби роблять у передпліччя, а не сідницю. Якщо людині стало погано, слід вколоти адреналін, обколоти місце уколу адреналіном. Чого не робила медсестра.
7 
1
Коментарі
12