По обіді 5 червня до хати 80-річної Віри Капець із села Чемужівка Зміївського району Харківської області зайшла сусідка Ольга Павлівна. Непокоїлась, що самотня бабуся кілька днів не виходила з хати.
— Щоранку бачила Віру Леонтіївну на городі, — каже сусідка. — А це нема й нема. Думаю, де це баба... Гукнула через паркан — не відзивається. Заходжу в хату, а вона лежить на ліжку, голова в крові. У хаті все перевернуто, наче після обшуку.
Жінка побігла по дорослу доньку баби Віри Ганну й сина Віктора. Вони живуть окремо в цьому ж селі. Також викликала міліцію. До будинку старої збіглися односельці. Міліціонери опитували їх, чи не бачили кого незнайомого. Ганна згадала чужу жінку, яка ходила селом.
— То було напередодні, — розповідає донька загиблої. — Ми з мамою були на городі. Чуємо — з дороги гукає нас якась жіночка. Питається, де можна купити полуницю. Жвава така, моложава, говірка. Представилась Любою.
Жінки сказали, хто в селі вирощує найбільше ягід.
— Потім жіночка тихенько відвела маму вбік, — веде далі донька. — Запитала, чи торгує самогоном. До неї часто за цим приходили, бо ж у селі пляшка — перше діло. Люба казала, що приїхала в Чемужівку до родички, якої поки що нема дома. По пляшку обіцяла зайти пізніше.
Увечері до хати Віри Леонтіївни під"їхало таксі. Із салону вийшла Любов. Хазяйка впустила її, запросила до столу.
Удвох повечеряли, розговорилися. Гостя запевнила, що бачить порчу по фотографії. Баба Віра зацікавилась, пішла у кімнату по знімки рідних. Тільки повернулася — Любов сказала, що вміє робити масаж. Запропонувала Вірі Леонтіївні розім"яти спину. Стара лягла на ліжко — гостя схопила сокиру й ударила кілька разів по голові. Сама вимкнула світло і почала нишпорити по хаті. У сумки склала консервоване сало, м"ясо, овочі. Майже вночі вийшла на трасу, зловила машину й поїхала до залізничної станції.
Вимкнула світло і почала нишпорити по хаті
— Ми запитували в селян, але вони нічого не чули, — розповідає начальник Зміївського райвідділу міліції Володимир Касьянов. — Перевіряли всіх.
Місцеві таксисти згадали, що підвозили до хати чужу жінку. Виявилося, що її багато хто бачив, та вона по-різному пояснювала візит. Одним говорила, що приїхала із сусіднього селища Зідьки на похорон, іншим — на весілля сина. Третім казала, що родом із селища Водяне, служить там у монастирі. Випитувала, хто жене самогон. Люди відразу ж показали на бабу Віру. Отак ми отримали підозрювану. Але знайти її було важко.
Місцевий художник за розповідями селян намалював фоторобот. У всіх названих селах її ніхто не бачив. Міліціонери перевіряли, кого раніше судили за подібні вбивства.
— На слід вивели таксисти, — продовжує Касьянов. — Жінка була говіркою й із задоволенням спілкувалася. Розповіла, що родом з Білгородської області Росії. В Україні живе недавно. Ми зв"язалися з росіянами.
За два дні один старий міліціонер з райвідділу згадав, як 10 років тому в Чемужівці був подібний випадок. За картотекою знайшли 57-річну Любов Іванівну Саломонову — вона як дві каплі води схожа на фоторобот.
За день із Росії прийшла відповідь. Виявилось, що Любов Саломонова наприкінці 1990-х убила там двох самогонниць. Та до в"язниці не потрапила. Її визнали психічно хворою й відправили до лікарні. Через рік вона втекла в Україну. Її повернули назад.
П"ять років тому Любов Саломонова знову втекла з лікарні. Електричками дісталася до села під райцентром Вовчанськ, де живе її син. Чоловік постійно пив. Мати лаяла його, вимагала припинити.
Міліціонери знайшли Саломонову за чотири дні.
— Зараз вона в СІЗО, проходить психіатричну експертизу, — каже начальник райвідділу. — Зізналася у вбивстві, але за скоєним не жалкує. Говорить, що жінок-самогонниць треба карати. Мовляв, убивати продавців горілки їй наказують якісь голоси.
Правоохоронці встановили, що чоловік Любові Саломонової помер від алкоголізму. Усі її три сини теж п"ють, родин не мають. Двоє живуть у Росії, один — під Вовчанськом на Харківщині. Припускають, що саме через це в жінки розвинулася шизофренія.
3 
35413
Коментарі