— Учепилася в мене й почала бити. Вирватися не можу. Колеги прибігли на допомогу. Кричать, що там б'ються, а директор не реагує. Проводить збори, — згадує 42-річна Людмила Буланенко. Працює вчителем музики у Вознесенському навчально-виховному комплексі під Черніговом.
Людмилу Буланенко та ще двох колег Наталію Рослік, 45 років, і 47-річну Вікторію Осипенко побили родичі учнів під час батьківських зборів 31 серпня.
— Явка на збори була за бажанням. Я лишилася в учительській. Туди зайшли мати й три бабусі учнів. Гаяне Нечипоренко причепилася до мене, — розповідає Людмила Віталіївна. — Кричала, що маю бути на зборах. Я зняла це на відео. Вона приперла мене до стіни, смикала, викручувала руки. Казала, що я намовляю колектив проти директора. А вона йому дуже вдячна, бо взяв її на роботу в дитячий садок (до складу навчально-виховного комплексу входять дошкільна група та школа. — ГПУ). Зрозуміла, що опиратися марно. Погодилася зайти до зали, де проходили збори. Гаяне продовжувала мене штурхати. Колега побігла в сільську раду й викликала поліцію.
У Гаяне Нечипоренко троє дітей вчаться в цій школі. Найменша донька — в дошкільній групі. Сини — в п'ятому та дев'ятому класах.
Людмила Буланенко отримала закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку й гематоми. Учителі написали заяву в поліцію. Поїхали до районного відділу освіти. Вважають, батьків проти педагогів налаштував директор Леонід Горбач, 57 років.
— Почула в коридорі крики. Побігла рятувати Людмилу. Тоді Гаяне Нечипоренко накинулася на мене. Три старші жінки хапали нас за руки та відбирали телефони, — додає вчителька російської мови й зарубіжної літератури Вікторія Осипенко. — Тоді болю не відчувала. Пізніше побачила, що в мене подерті руки й надірване вухо, де сережка одіта. Дісталося й Наталії Рослік. Вона маленька, худенька. Гаяне гепнула нею об шафу.
Пізніше з'ясували, що збори були провокацією. Директор зібрав батьків, аби ті проголосували за наше звільнення. Хоча таке рішення не має юридичної сили.
У Вознесенському НВК — 16 педагогів, 73 учні. У дошкільній групі — 17 дітей. Конфлікт у колективі триває чотири роки, за словами вчителів.
— Як тільки прийшла працювати, директор мені казав із ким дружити, а з ким ні, — продовжує Людмила Буланенко. — Мене це обурило, сама можу розібратися в людях. Неугодних звільняв, хто не витримував тиску — йшов сам. На їхні місця брав таких, які не будуть йому суперечити. Так колектив розділився на два табори.
Останньою краплею став випадок, коли директор при всіх штовхнув учительку.
— Звинуватив Наталію Рослік, що не надала допомогу учневі, в якого на уроці живіт заболів. Вона хотіла пояснити. А він не став слухати, почав штовхати. Ми такого неподобства не витримали. Частина колективу вийшла з зали, — згадує події 2014 року Вікторія Осипенко. — Із того часу директор нам не давав спокою. Неодноразово зверталися до керівництва, розповідали про ситуацію в школі — безрезультатно.
— Мала синці на обох руках. Але побої не знімала. Лише написала заяву в поліцію, що у мене відібрали телефон, — говорить Наталія Рослік. — Директор поводиться так, ніби нічого не сталося. Людмила ходила до нього. Пропонувала припинити конфлікт. Відмовився. Ця розмова записана на диктофон.
Леонід Горбач завжди тиснув на колектив, каже вчителька початкових класів Наталія Петрівна. Звільнилася з Вознесенської школи 19 років тому.
— У мене часто хворів син. Директор не вірив. Вважав, що купую лікарняні. А потім змусив піти з роботи — написати заяву по догляду за дитиною до шести років. Мовляв, батьки скаржаться. Так і зробила, — розповідає Наталія Петрівна. — Того ж дня до мене приїхали батьки учнів, умовляли залишитися. Так відкрилася його брехня.
Леонід Горбач керує школою 26 років. У конфлікті звинувачує педагогів.
— Ці вчителі загралися. Вирішили, що можна звинувачувати мене й батьків у тому, чого не було, — говорить Леонід Васильович. — Бійки я не бачив. Вони це вигадали. Налаштовують усіх, що є жертвами. Треба дочекатися результатів розслідування.
Заперечує бійку й Гаяне Нечипоренко.
— Если бы учителя не проигнорировали родителей, эта ситуация не возникла бы, — говорить вона. — Я хотіла від учителів звіту — бо вони навчають моїх дітей. Заходжу в учительську, а викладачка копається в телефоні. Каже мені, хто я така, щоб переді мною звітувати. Почалася штовханина. Бійки не було.
У школі працює спеціальна комісія, що вивчає інцидент.
— Ця ситуація — наслідок давніх непорозумінь між групою вчителів і директором, — каже Тетяна Маханькова, начальник Чернігівського районного відділу освіти. — У мене є шість звернень — три від вчителів і три від директора. Всі звинувачення на адресу відділу освіти. Мовляв, вчасно не втрутилися. Хоча ми неодноразово проводили бесіди, аби залагодити конфлікти.
Є зауваження й до директора щодо проведення зборів. Створили спеціальну комісію по розслідуванню випадку, залучили фахівців із області.
Поліція відкрила кримінальне провадження за фактом побиття Людмили Буланенко. Справу розслідують як заподіяння легких тілесних ушкоджень. Статтю можуть перекваліфікувати на важчу після проведення судово-медичної експертизи.
З учнями має працювати соціальний педагог
— Усе, що відбувається у школі — це відповідальність директора. Якщо конфлікт триває певний час, він мав знайти шляхи його вирішення, — говорить 44-річна Олена Бондаренко, співголова громадського об'єднання "Батьки SOS".
— Бійка в школі — це "чепе", хто б не був її учасником. Є ризик, що учні наслідуватимуть таку модель поведінки дорослих. Із ними має працювати соціальний педагог або психолог. Бути на уроках, проводити тестування, щоб зрозуміти, чи є проблема. Щоб залагодити конфлікт, треба розібратися в його причині. Бійка — наслідок.
3 
1
Коментарі