Пʼятниця, 07 червня 2019 07:20

"Павло бив, душив і ту Лєну, і ту дєвочку"

Корольовський районний суд Житомира арештував на два місяці 41-річну Олену Клусенко та 50-річного Павла Макарчука. У серпні торік вони вбили та спалили свою доньку 5-річну Дарину. Останки викинули в річку в селі Листвин Овруцького району Житомирської області.

Поліцейським про вбивство розповів старший син Олени.

— У село зразу виїхала поліція та соціальні служби. Але господарі нікого до будинку не пускали, — розповідає Артем Лисогора з поліції Житомирщини. — Показали у вікно молодшого сина, якого нарядили в дівочий одяг. Ніби то Даша. Соцпрацівники впізнали, що то не вона. Ми силою зайшли в хату. Після цього батьки зізналися.

Суд обирав запобіжний захід для Олени 29 травня.

— Я не робила злочин разом із ним, — каже на суді жінка. — Павло стукнув Дашу, і вона впала на жопку. Потім сховалася під ліжком. Я їй кажу: "Мовчи, донечко. Він зараз засне, і ти підеш спати". Це було біля дев'ятої вечора. Коли чоловік заснув, вона вилізла і лягла на ліжечко. Я її укрила.

— Казала, що в неї болить голова. Я вранці побачила — синяк, — жінка хапається руками за обличчя. Голосить, але плакати не вдається. — Покликала чоловіка. Кричу: "Що ти наробив?! Давай "скору" визивати". А він: "Сиди в хаті, я сам справлюсь". Забрав доньку і вийшов. Потім я його запитала: "Де ти її дів?", а він: "У печі спалив". І все! Я просто не сказала нікому, в цьому моя вина.

Дарина повернулась у Листвин за 4 місяці до загибелі. До того жила у будинку сімейного типу в Житомирі.

— Дашенька потрапила у нашу сім'ю 12 травня 2015 року, — каже прийомна мама 56-річна Наталія Коберник. — У рік вона опинилася в Овруцькій районній лікарні. Її вилучали у батьків з метою встановити інвалідність — у неї був параліч верхніх кінцівок. А тоді встановили ще й побої.

Наталія із чоловіком виховують сиріт із 2006 ро­ку. З того часу займалися 22 сиротами. Зараз мають вісім вихованців.

— Упродовж семи місяців ніхто з лікарні Дашу не забирав. Тоді їй надали статус дитини, позбавленої батьківського піклування, — продовжує жінка. — У Житомирі й області шукали їй батьків. Запропонували нам. Ми дали згоду на знайомство. Коли вона простягла до мене свої ручки з ліжка — вирішили її забрати.

Дитина була у жахливому стані. Синці вже загоїлися, але вага — сім кілограмів. Ми одразу її обстежили, поставили на облік до невролога. Пройшли 12 спеціальних курсів реабілітації. На море возили кожен рік. Вона прожила з нами майже три роки.

2018 року Апеляційний суд Житомирської області повернув Дарину Макарчук біологічним батькам.

— Річ у тім, що Даша не мала статусу "по­збавлена батьківської опіки". Це було рішення Овруцької районної ради, а не суду. Батьки мали час подумати і могли забрати дитину. Якщо вони не забирали її упродовж року, то чиновники мали подати до суду на позбавлення їх батьківських прав. Але цього не зробили. Хоча я дзвонила, просила — ми хотіли Дашу всиновити. Коли представники райради нарешті подали заяву до суду, почали підключатися активісти. Їм чомусь було дуже вигідно розвалити наш будинок сімейного типу. Вони всякими способами допомагали Олені Клусенко повернути Дашу.

Чоловіка Наталії Коберник звинуватили у зґвалтуванні дівчинки.

— Це хвора фантазія цих псевдоактивістів, — запевняє Наталія Коберник. — Вони це придумали, бо Даша інколи ходила у підгузках. Мовляв, у неї нетримання калу, бо її ґвалтують у неприродний спосіб. Але дитина була інвалідом. Вона не могла чітко визначитися, що вона хоче у туалет. Тому на ніч вдягали їй підгузка.

Поліція перевірила заяви активістів, зґвалтування не підтвердилося. 12 квітня торік Дарину повернули біологічним батькам. Родину охарактеризували як таку, що стала на шлях виправлення. З обліку соціальних служб зняли.

— Даша не хотіла йти страшенно, — пригадує Наталія Коберник. — За нас чіплялася, відірвати було неможливо. Були і соціальні працівники. Плакали всі, окрім цієї мами. Вона схопила Дашу і тягла, як якусь річ. У машину закинули, зверху іграшку на неї поклали і поїхали у село.

Наталія веде до комода у коридорі, відкриває шухляди. Кожна із них заповнена дитячим одягом.

— Це все Дашеньку чекало: трусики, рукавички, шкарпетки, шапочка на басейн. Думали, влітку буде знову з нами, — жінка поправляє на голові чорну хустку.

У Олени Клусенко п'ятеро дітей. Двоє дорослих синів від першого шлюбу живуть у селищі Черняхів неподалік Житомира.

Ще троє дітей ­народилися у громадянському шлюбі із Павлом Макарчуком: Дарина, 3-річний Михайло та 2-річний Андрій.

— Батьки не дбали за Даринку, зловживали алкоголем. Ми ходили до них, попереджали, що дитину заберемо, — каже Микола Хилевич, 43 роки, староста Листвина. — Батьки трохи взялися за розум. Пити перестали, в хаті навели порядок. Тато влаштувався на роботу лісорубом. Після Даринки в них ще двоє дітей народилося.

Але до хати нас не впускали. Показували дитину тільки через вікно. Тільки тепер стало ясно, що то синові резинку на голову чіпляли і казали махати лівою ручкою. Щоби все було, як Даринка.

Дерев'яний будинок Макарчука на околиці села. Хата велика, але занедбана, з обліпленими вікнами. У ганку завалений недоїдками стіл.

— Вони в хату нікого не пускали, — виглядає із-за сусідньої хвіртки сусідка Ольга. На голові пов'язана потріпана хустка. Шепелявить. — Закриються в хаті, нікого не пускають. Дівчинку ми не бачили, відколи її із Житомира привезли. Один день вона на лавочці посиділа і все. Одягу дівчачого у дворі, щоб сушився, також не бачили.

Трава у дворі давно не кошена.

— Їм не дитина, а пенсія треба була. Вона ж трохи інвалід із рукою. Павло бив, душив Лєну і ту дєвочку, ще тоді, коли вона була мала. У селі розмови ходять, шо він її побив, закопав. Потім відкопав, розчленив і три дні спалював. Чи була ще жива, неізвєсно.

За той час, коли дитина знову жила з батьками, представники соціальних служб двічі приїжджали туди.

— Не знаю, скільки треба мати у серці жорстокості, щоб три дні спалювати свою дитину в печі, — плаче Наталія Коберник. — Потім на цій печі варити собі їсти, грітися нею і просто жити у цій хаті. Вони психопати, на судах поводилися жахливо. Кричали, матюкалися.

Павлу Макарчуку та Олені Клусенко загрожує довічне ув'язнення.

60 днів арешту дав Корольовський районний суд Житомира обом батькам Дарини Макарчук. Також заборонив вносити заставу за них на час слідства. Підозрюваних відправили в Житомирський слідчий ізолятор.

Поліція не реагувала на заяви

Прокуратура відкрила провадження за фактом службової недбалості працівників Служби у справах дітей Корольовського району Житомира. Вони мали контролювати виконання батьківських обов'язків Оленою Клусенко.

— Ми не розуміємо, як так сталося, що дитину повернули, не бачивши її, — каже Лідія Вишневська зі Служби у справах дітей. — У лютому цього року я особисто писала заяву в поліцію, що дитину не показують. Але реакції не було. Бо родина на обліку не перебувала, через суд із них зняли статус кризової сім'ї.

Зараз ви читаєте новину «"Павло бив, душив і ту Лєну, і ту дєвочку"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 2368
Голосування Чи потрібно відновлювати постачання води з Дніпра в окупований Крим?
  • Ні. Окупанти повинні самотужки забезпечувати окуповану територію
  • Так. Там також живуть люди
  • Потрібно воду продавати задорого
  • Ваш варіант (у коментарях)
Переглянути
Погода