Навпроти райдержадміністрації у місті Сквира Київської області вдень 25 вересня стоять два намети, плакати "Мы — не лжечернобыльцы. Вы — лжеправительство!!!", "Рішення суду — закон!!!". Один намет із прапором громадської організації "Союз Чорнобиль України", на другому напис "Акція протесту". Всередині стоїть стіл з пляшками мінеральної води й лимонаду.
Перед наметами близько 40 людей 40-50 років. Усі були в зоні відчуження одразу після вибуху на Чорнобильській АЕС 1986-го. У чоловіків на головах стрічки "Голодую". Сидять на бетонному парапеті, підстелили журнали "Вокруг света", "Отрок", газети з передвиборною агітацією.
— Вчора оголосили голодування 12 чоловік. Прямо у Пенсійному фонді. Пікетували його весь день. А сьогодні прийшли з прокуратури: "Уходьте! Ви заважаєте". То перейшли сюди, — каже 58-річний Леонід Биков. — Із січня нам удвічі урізали пенсії. 26 квітня ми поставили тут намет, але на нас не реагують. Тому оголосили голодовку.
Биков — інвалід 2-ї групи. У зоні відчуження працював водієм.
— До 2012-го я одержував 4200 гривень пенсії, а у січні — 2076. І так майже в усіх. Пішли в Пенсійний фонд, а там кажуть: "Є постанова Кабміну номер 1210 — і ми її виконали". Постанова називається "Про підвищення рівня соцзахисту громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Отак підвищили, — махає рукою. — Пенсію я отримував із 1997 року. Пенсійний фонд вимагав, щоб суд установив факт моєї роботи в зоні. У мене були всі шляхові листи, відрядження. Їх тричі перевіряли — 1991-го, 1993-го та 1996-го. Але наприкінці 2006 року первинні документи перестали приймати, і всім нараховують мінімальну пенсію. Люди не можуть довести, що були в зоні, бо їхні організації ліквідовані, документи знищили за терміном давності.
Біля чоловіків стоїть жінка у білій сукні з чорними квітками.
— Мій чоловік В'ячеслав Кучинський — інвалід першої групи, — розказує 57-річна Антоніна Кучинська. — П'ятий рік прикутий до ліжка після інсульту. Не говорить, годую його з ложечки. 2 травня 1986-го їх підняли вночі і відправили до Чорнобиля вивозити скот. У колоні було 28 чоловік. Документів не було ні в кого, але п'ятьом зробили перерахунок. Зараз вони отримують по 5-7 тисяч. Чоловік до 2012-го отримував 3800 гривень, а зараз — 2800. Йому лікарства приписали по 800 гривень ампула, на місяць треба мінімум дві. Чого одним зробили перерахунок, а іншим — ні?
О 13.00 до мітингувальників підходить чоловік у костюмі. Називається заступником директора Чорнобильського департаменту Міністерства соцполітики Сергієм Кучеренком.
— Ми прибули за дорученням Сергія Тігіпка, — говорить. — Зі мною заступник директора департаменту Пенсійного фонду і начальник Головного управління праці та соціального захисту населення Київської облдержадміністрації. Скажіть, будь ласка, які у вас питання?
— Наші пенсії зрізали удвічі, — каже Биков.
— Єсть, пойняв. Дальше.
— Ми вимагаємо виконання статей 50 та 54 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відповідно до них інвалідам першої, другої та третьої груп мають виплачувати відповідно 10, вісім і шість мінімальних пенсій, — продовжує Биков.
— Єсть, пойняв. Я хочу говорити з ініціативною групою не тут, а в кабінеті. Якщо виникне необхідність розгляду документів конкретної особи, ми готові. Вибирайте п'ять-шість чоловік.
Мітингувальники делегують шістьох. Разом із членами робочої групи ті заходять до райдержадміністрації. За півгодини до чорнобильців виходить Тетяна Подашевська, заступник голови Київської обласної адміністрації.
— Слухайте мене уважно, — звертається до голодувальників. — Я привезла людей з району, області, міністерства. Беру блокнот, ми пишемо кожне прізвище, говоримо з кожною людиною і приходимо до рішення. Будемо працювати, доки кожен не отримає відповідь.
Антоніна Кучинська розповідає про пенсію чоловіка.
— Знаєте, що мені зараз хочеться сказати, — каже чиновниця. — Хочеться взяти оцей лозунг "Вернем страну народу", підійти і сказати: "Что вы вернете, когда вы все забрали в людей?". Як можна пробачити Голодомор, Чорнобиль?
— Я хочу поговорити по справі, — просить Кучинська.
— Зараз усе відслідкуємо, — додає Тетяна Подашевська. — Давайте розберемося, які у вас є проблеми — діти, дороги, школи, лікарня. Можливо, комусь із батьків потрібні слухові апарати?
— Ми хочемо не по лікарнях рішати, а по чорнобильським питанням, — каже чоловік із натовпу.
— У вас болить своє, а в інших — своє, — відповідає заступник губернатора. Сідає за стіл у наметі, просить підходити людей, які мають проблеми, не пов'язані з пенсіями. Спілкується з жінкою, у якої родича виселяють із гуртожитку.
За 2 год. із РДА виходять шестеро чорнобильців. Виглядають розгубленими.
— Я три рази питав, чому з мене зняли пенсію. Або промовчать, або посилаються на постанову №1210, — говорить Анатолій Лисенко. В зоні відчуження він дві доби працював водієм ЗІЛа, потім тричі возив туди вантажі. Загалом йому нарахували 11 годин роботи в зоні відчуження. — У мене пенсія була 3600, а стала 2200. Спитав, чи її підвищать. Вони довго рахували і сказали, що можуть трохи накинути. Мабуть, гривень сто.
— Люди приїхали у Сквиру не допомогти, а налякати нас, — каже інший чорнобилець. Не називається. — Переглянули наші справи, всі ці провірені-перепровірені документи та рішення суду і натякнули, що взагалі можуть позбавити всіх чорнобильських категорій.
— Я хочу, щоб люди не голодували, а були дома, — говорить Тетяна Подашевська. — Питати будете з мене — я беру питання на жорсткий контроль. Ця палатка ні на що не впливає. Приберіть її, а я завтра до вас приїду, і ми все вирішимо.
— Боже збав, щоб ми зняли палатку. Нас тільки так і чують, — відказують люди.
4 
1
Коментарі
7