"Досі маю радянський паспорт. У 1990-му на два роки виїхала із Черкас у Росію — і не можу ніяк назад в"їхати, — розповідає 41-річна Ольга Проценко. — Живу тут усе життя, а права на громадянство не маю.
Ольга народилася в Черкасах, має однокімнатну квартиру в центрі міста. Працює медсестрою в обласному психоневрологічному диспансері. Її 41-річний чоловік Костянтин — заступник начальника обласного управління Міністерства надзвичайних ситуацій. Син Дмитро, 16 років, перейшов у 11-й клас.
Про народження черкащанки Ольги Марчук (дівоче прізвище) писали чи не всі тодішні газети в Україні.
— До 46 мільйонів громадян республіки приєдналася ще одна, хоч і маленька, а все ж громадянка, — читає Ольга Анатоліївна газету "Радянська Україна" за 22 серпня 1967 року. Показує фото на сторінці: Анатолій Марчук тримає новонароджену доньку. — У день мого народження батька терміново викликав головний лікар, — розповідає. — Він буквально вилетів на четвертий поверх і з переляканими очима забіг у кабінет. Там сиділи кілька кореспондентів. Сказали, що донька народилася першою після 46 мільйонів.
У Росії Ольга опинилися 1990-го. Її чоловіка після закінчення Черкаського пожежного інституту направили служити в Амурську область Росії, в селище Єкатеринославка.
— Наші з чоловіком матері працювали в торгівлі, — каже Ольга. — Його в продуктовому магазині, а моя — у промтоварному для чоловіків. У ті роки між ними була взаємовиручка. Костя прийшов з армії. Його мати відправила до моєї одягтися, бо ж з усього виріс. Він нікуди не ходив, і я теж дома сиділа. Тоді мама запросила його до нас. Одружилися через два роки. По теперішнім міркам, мабуть, довго зустрічалися.
Через рік у Єкатеринославці народила сина Дмитра.
Нічого оформити не можу — ні зарплатної банківської картки, ні кредиту
— У хлопчика була дисплазія тазобедреного суглоба — ножки не розкладалися, — каже жінка. — На лікування в місто потрібно було їздити за 250 кілометрів, тому вирішила повертатися в Україну, в Черкаси. У поліклініці сказали, що російські лікарі прописали дитині не ті препарати. Ними лікують лише в старечому віці. Слава Богу, з Дімою тепер усе гаразд.
1995-го Ольгу виписали з Амурської області. Прописалася жінка в Черкасах. Її паспорт радянського зразка вже недійсний, а новий український паспорт ніяк не може отримати. Вона досі громадянка Росії, тому має спершу отримати російський паспорт, відмовитися від російського громадянства й тоді подавати документи на отримання українського.
— Нічого оформити не можу — ні зарплатної банківської картки, ні кредиту, ні дарчу на житло, навіть виїхати до родичів за межі України, — бідкається. — Чоловік такий самий клопіт мав. Але в 1999-му після публікації в газеті приїхав до нас офіцер із паспортного столу, і за два тижні Кості зробили паспорт. А мені порадили їхати в російське консульство. Уже рік збираю документи на отримання російського паспорта: довідки з місця проживання та роботи, виписку з трудової, копії свідоцтв про народження, одруження, паспорта чоловіка й чотири фотокартки. За паспорт треба заплатити 10 доларів. Зроблять за місяць. За 50 доларів виготовлять за 5 днів.
Синові Дмитру в березні виповнилося 16. Паспорта хлопець іще не отримав.
— У сина така сама проблема, бо народився в Росії, — каже Ольга.
1 
1
Коментарі