"Не хочу, щоб його саджали в тюрму. Нехай допоможе грошима"
50 тис. грн витратила родина Мельників із села Любимівка Каховського району Херсонщини на лікування 19-річної доньки Ольги. Дівчині ампутували обидві ноги після автокатастрофи. Ще 55 тис. грн збирають на протези.
— Я з мамою живу в маленькій комнатці. Цілий день на кроваті. Сама не пересуваюсь, — розповідає Ольга в номері столичного готелю "Феофанія".
Худорлява бліда дівчина без ніг до стегон у майці і шортах лежить на ліжку. У руках тримає мобільний телефон. З матір'ю 50-річною Людмилою Василівною приїхала на консультації з протезистом і хірургом. У Любимівці вони мешкають в одній з п'яти кімнат будинку. В інших живуть рідна сестра Ольги Ганна з чоловіком і племінником 9-річним Сергієм.
— Аня любить дуже Олю, але нам нада жить отдєльно, — каже Людмила Василівна, повна жінка з коротко підстриженим кучерявим волоссям. — Цю хату ми мали купляти. Треба було віддати 12 тисяч доларів. В прошлом году замінили шість вікон, душ, ванну, парове опалення встановили. Тоді мій чоловік в один день вєщі собрав і пішов до іншої. Як ніж вставив у спину. Потом дитина попала в аварію. Він позичив п'ять тисяч. Оля в нього була любима доця, а щас її і знать не хоче. То за хату платить зять.
Виходимо в коридор.
— Наш день минає із псіхами і нервами, — напівпошепки розповідає жінка. — Я доньці щодня колю обезболююче. Вона без нього не може. Каже, пальчики на ніжках крутить, а їх же нема. Вона все ще чуствує. Погано їсть, нема апетиту. Боїться опорожняться, бо попа згоріла.
Гортає на мобільному телефоні фото Ольги до аварії. На них кругловида усміхнена дівчина в рожевому купальнику. Після школи вивчилась на оператора комп'ютерного набору. Поїхала працювати в Одесу касиром у супермаркет. Винаймала квартиру з подругою Любою.
— Оля зустрічалась із азербайджанцем, йому років 36. Я на неї кричала, щоб хлопця нормального найшла, — зітхає Людмила Василівна. — Після аварії він її кинув. Приніс триста гривень — і все.
28 лютого Ольга з Любою їхали в селище Асканія-Нова до подруги в гості.
— Виїхали з Херсона до Каховки, потім на таксі — до Чаплинки. З траси треба було, щоб їх хтось довіз. Люба подзвонила знайомому Сергію Афанасьєву. Він на вантажній газельці приїхав. Оля сиділа біля дверей попереду. По дорозі відпало колесо, і вони врізались у дерево. Машина загорілась. Вони спасали свої речі і документи, Олю ж курточкою накрили. А вона горіла, — згадує Людмила Василівна. — Я до доні прийшла в лікарню. Вона лежить з перемотаними ніжками. Хірург тоді вже сказав, що ми їх не спасем. Шкура лопнула, м'ясо від кістки відстало і вивернулося. 7 березня зробили операцію. Два місяці були без сну, бо робили пересадки кожі. З боків і рук знімали. Місяць у Каховці рани лічили, бо не заживали. З ними і додому приїхали, ще місяць не гоїлись. Два тижні тому зробили останню пересадку шкіри, все почало заживати.
Ольга отримала інвалідність першої групи. За три місяці пенсії ще не перерахували. Живуть на допомогу, яку надсилають люди.
— Люба написала есемеску "Ты мне нужна. Я тебя люблю. Так плохо без тебя", — каже Ольга.
— Яка там любов? Натягнула її сапожки і ходила в них по Одесі. Ще й в інтернеті ті фото виставила, — говорить мати.
Два тижні тому Ольга почала робити зарядку, спирається на руки і перевертається на спину. Потроху сидить в інвалідному візку. Його надіслала з Німеччини незнайома дівчина.
Людмила Василівна написала заяву в міліцію на Сергія Афанасьєва. Позивається на нього до суду.
— Я не хочу, щоб його саджали в тюрму. Нехай допоможе грошима. Оля мріє стати на ноги. Для нас зараз головне, щоб вона змогла сама себе обслужувать. Я її прошу не падати духом. Лікарі думали, що не витримає операції, але вона дуже хоче жити. Слава богу, внутрішні органи цілі. Може й народити.
Із журналістами Сергій Афанасьєв говорити відмовився.
— Дайте нам спокій! — кричить по телефону його дружина Оксана. — Ми не скажемо ні слова до суда.
Реквізити банківського рахунка Людмили Мельник для допомоги: Приватбанк, 5168 7572 6523 9600.
3 
1
Коментарі