"Кінчиком кусачиків торкнувся одного дроту — мене не вдарило, — 17-річний Олександр Замітайло з села Майданівка Бородянського району Київщини згадує 16 листопада. — Зрозумів, що току нема. Сидів і кусав. Один дріт, другий, останній перекусив навпіл. Раптом як бабахне. Що далі — не пам"ятаю. Отямився у лікарні".
Увечері тієї п"ятниці Олександр із 14-річним двоюрідним братом Олегом знімали алюмінієвий дріт із трансформатора за селом. Односельці говорили, що він відключений від струму. Мали здати на металобрухт.
— Алюміній у нас приймають по 9 гривень за кіло, мідь — по 23, — пояснює хлопець. — А у метрі дроту більше кілограма алюмінію.
Олександр сидів на трансформаторі, брат чекав на землі. Олег удару не чув. Побачив лише спалах і брата, який горів на землі. Обкидав його снігом й побіг у село по допомогу. "Швидка" довезла Олександра до райлікарні. Виявилося, що його вдарив струм силою 10 тис. В.
— У Сашка був шок, — згадує Євгеній Шимко, 58 років, із Бородянської райлікарні. — Сам наче заторможений. Головне для нас було врятувати йому життя.
Поспорив на пачку цигарок, що обчищу картоплину
Наступного дня Олександра перевели до опікового відділення обласної лікарні. Спалену праву руку ампутували. За два тижні повернули назад, у Бородянку.
— Добре, що дуга пройшла не через серце, — каже Євгеній Васильович. — А то би його не врятували. Пам"ятаю, у нас був подібний випадок — у селі Микуличі. Тоді 7-річному хлопчикові відрізали обидві руки.
Олександр Замітайло родом із села Качали. Його батько Валерій помер від гангрени 10 років тому. Мати залишилася з трьома дітьми. Яні тепер 18 років, Олександру — 17, Руслану — 12. Кілька років тому дітей запідозрили у крадіжці й матір позбавили батьківських прав. Наймолодшого забрала до себе родина віруючих із села Тетерів, а опікуном старших призначили бабусю.
У Майданівку родина переїхала торік. Яна вийшла заміж за однолітка Євгена. Із молодятами жив і Олександр, а мати — за кілька хат, із новим чоловіком.
— Ми тут усі разом, — каже 47-річна Тетяна Замітайло, мати Олександра. Жінка прийшла провідати сина. Принесла апельсинів, винограду, вітамінного соку. — Сашко нам город допомагає доглядати, із зятем на роботу ходить метал вантажити.
Тетяна Іванівна не кричить на сина. Каже, він і так отримав своє. Бідкається, що тепер усе життя буде інвалідом.
— Та якось звикну, — каже Олександр і однією рукою надягає светр. — Оце в Києві поспорив на пачку цигарок, що обчищу картоплину. І обчистив.
Олександр пробуде у лікарні близько місяця. Кримінальної справи проти нього за крадіжку не порушували.
3 
1
Коментарі