8 серпня 2008-го Андрій Слюсарчук видаляв пухлину мозку 49-річному Олександрові Лозовому з райцентру Славута Хмельницької області. Пацієнт помер.
— У Саші всі врачі були знакомі, — каже 50-річна Тамара Лозова, колишня дружина Олександра. Вони розлучились 1998-го, мають сина 30-річного Олександра. — Він же водієм робив у бактеріологічній лабораторії. З початку року знав про ту пухлину. Йому радили оперувати її в області чи Києві. Не хотів, чекав того Слюсарчука.
Оперували Лозового у Славуті.
— Він настояв, щоб оперував саме Слюсарчук, — згадує 47-річна Світлана Кузмінчук, заступник головного лікаря. — Має право.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У суді "Доктор Пі" Слюсарчук плакав, кричав про пухлину та Азербайджан
Андрій Слюсарчук проводив операцію, помічницею була головний гінеколог області Лариса Притуляк. Асистували головний реаніматор району Іван Бондар і завідувач районного травматологічного відділення Андрій Ігнатишин.
— Ніхто у Слюсарчука документів не перевіряв. Він же назвався професором нейрохірургії. Та й хіба ми мали підстави сумніватися. З ним був головний гінеколог області. Досі я не асистував при нейрохірургічних операціях, тому не знав, правильно він робить чи ні, — каже Андрій Ігнатишин, 42 роки.
Операція тривала 5 год. Хірург поводився впевнено, коментував кожну свою дію.
— Це я порадив його Саші, — зітхає завідувач реанімаційного відділення Славутського району Іван Бондар, 64 роки. — Перед тим він приїжджав до нас, представлявся головним нейрохірургом України, професором.
З операційної хворого повезли до реанімації.
— Дощ іде, а вони Сашу по вулиці везуть, голова тріпається у різні боки, — говорить 69-річна Майя Улашук, мати Лозового. — Слюсарчук вискакує до нас, руками махає: "Я йому то зробив, я йому то удалив". Хоч за два місяці до операції Саша дав йому 7 тисяч доларів. Той обіцяв привезти мазь із Германії. Казав, якщо нею помастити мозок, то рак корні не буде пускати.
Увечері 10 серпня Лозовий упав у кому.
— Слюсарчук приїхав за дві години, оглянув, констатував крововилив, — каже Іван Бондар. — Вскрив рану, забрав згустки. Употребляв медичні терміни. У мене не виникло сумнівів. Хіба трохи імпульсивний. Я досі не можу понять — нащо воно йому було нада? Чого взявся за найскладнішу галузь — нейрохірургію? Перекваліфікуйся на кожвена (шкірний венеролог. — "ГПУ") і живи припєваючи.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Професор Слюсарчук збирається до Канади
Уранці 13 серпня Лозовий помер від набряку головного мозку.
— Перед операцією мені телефонував начальник департаменту кадрів охорони здоров'я з міністерства, — каже 47-річна Лариса Притуляк, заступник головного лікаря Хмельницької обласної лікарні з акушерсько-гінекологічної роботи. — Сказав, що приїде професор Слюсарчук. Усе офіційно. На той час він працював в академії післядипломної освіти. А в Славуту я приїхала до важкої вагітної. Мені було цікаво асистувати. Можу допомагати і проктологу, і невропатологу.
— Та це шарлатан, — переконаний завідувач реанімаційного відділення Хмельницької обласної лікарні Микола Бесараба, 65 років. — Я із самого початку це казав. Приходить до нас у відділення і заявляє: "Я головний нейрохірург України". А я ж знаю головного нейрохірурга і колеги теж. До медперсоналу ставився зверхньо. Був іще один випадок. Хвора впала у кому. Родичі запросили Слюсарчука помогти. Він назначив таке лікування, що ні в тин ні в ворота. Якби ми їй давали ті лікарства, вона точно вмерла б. А так не давали, то вижила. І ще я помітив одну особливість. Коли він щось каже, то пильно дивиться в очі. І людина завжди погоджується.
Загіпнотизував касирку
— Гіпнозом він володів іще в училищі. Якось Андрій пішов получать стипендію, а в касирки настроєнія не було. Він їй нагрубив. Вона сказала, що в неї перерив, і закрила віконце. Слюсарчук махнув на неї рукою, щось шепнув, і вона зі стіклянними очима віддала всі гроші з каси. Рядом стояли одногрупники, почали істерично сміятися. Андрій зняв із неї гіпноз і каже: "Мені всі не нада, тільки віддайте мою стипендію", — розповідає вінничанин Руслан, 35 років. Він навчався в Козятинському залізничному училищі зі Слюсарчуком.
1994-го той приїздив туди проводити сеанс масового гіпнозу.
— Я була на ньому. Що Андрій казав, те люди й робили. І на коліна падали, і цибулю їли замість яблук. Розповідали, як він колись за 5 копійок купив у бабушки кульок пиріжків, а вона йому ще й здачу дала, — згадує колишня працівниця училища Лариса Кривошея, 46 років.
Коментарі
13