"Боль временна. Гордость вечна!" — таке повідомлення залишив на своїй інтернет-сторінці "ВКонтакте" 21-річний Олег Голокозаков. Це було останнє повідомлення, датоване 6 червня. Перед ним стояв напис "Смерть стоит того, чтобы жить, а любовь стоит того, чтобы ждать".
Уранці 22 червня він кинувся під поїзд столичного метрополітену на станції Нивки. Загинув.
— Спокійно йшов по перону, — згадує жінка, яка продає газети в підземці. Не називається. — Коли поїзд вже тормозив, стрибнув у пройом між передостаннім і останнім вагоном. Його затягло. Пасажирів виводили через задні двері. Рух відновився, коли труп забрали міліціонери.
Тіло Олега розірвало. Рух поїздів на Святошино–Броварській лінії відновили за 18 хв. — перший поїзд поїхав станцією о 9.00. Кров притрусили тирсою.
Олег Голокозаков родом із села Любарці Бориспільського району Київської області. Після школи вступив до Інституту фізичної культури Київського педуніверситету ім. Драгоманова. Цей заклад закінчив і його старший брат Антон, який працює вчителем фізкультури в місцевій школі. На навчання Олег їздив із Любарців: жителів Київщини не селять у гуртожитки.
— Він два роки провчився на очній формі, потім перевівся на заочку й пішов у армію, — розповідає 21-річний Богдан Курпіта, староста потоку, на якому навчався Олег Голокозаков.
Служив у Внутрішніх військах у місті Біла Церква. На вихідних 18–19 червня узяв звільнення, однак у понеділок не повернувся в частину. Його розшукували.
Поки що невідомо, чому Олег стрибнув під поїзд. Припускають: через кохання. Він зустрічався з дівчиною, однак недавно пара розійшлася.
"Прости, родная", "Я буду знать, что ты веришь, что ты любиш меня" — це останні пісні, які скачав Олег з інтернету. Називав себе "самотнім вовком".
— Я не вірю в це, — каже Богдан Курпіта. — Він був нормальний пацан, не стрибав би через дівчину.
Опівдні 22 червня родичі Олега Голокозакова приїхали забирати тіло. А однокурсники пішли здавати державний іспит.
1 
1
Коментарі
71