"Простіть усі рідні. Винна у всьому мати оцих дітей. Повіялася й осиротила їх. Я вибрала момент, що Вітя поїхав по справам. Хочу полегшити йому життя. Надумала це сама. Простіть і прощавайте", — написала у передсмертній записці 75-річна Ніна Хохлова із села Мости Верхньодніпровського району на Дніпропетровщині.
3 грудня задушила подушкою двох правнуків — 4-річного Анатолія і на рік молодшу Настю. Потім повісилася у дровітні. Їх знайшов 24-річний Віктор Хохлов, батько дітей.
— Я зразу не поняв, що діти мертві. Обоє лежали на дивані, — каже Віктор. — Включив люстру. У Насті був неприродний цвєт ліца, ні на шо не реагувала. Толік — те саме. Почав провіряти у них дихання, тормошив — без толку. Поняв, що сталася біда.
Чоловік покликав на допомогу сусідів.
— Робили їм штучне дихання, але нічого не помагало. Не могли зрозуміти, від чого вони померли. Запах газу не відчувався, в хаті було свіже повітря, — говорить Юрій Сидоренко, сільський голова Ганнівки, куди входять Мости. — Стали шукати бабусю. Дивилися по сараях, на горищі провірили. Знайшли повішеною в кочегарці. Поряд лежала записка. Написана гарним каліграфічним почерком.
Віктор Хохлов нещодавно розлучився із дружиною. Діти лишилися з ним.
— Із Тетяною познайомився в інтернеті. Їй 23 роки. Трохи листувалися, потім вирішили одружитися. Прописалися в його батьків у райцентрі. Але жити приїхали до прабаби. Народилося двійко дітей. Потім щось у них розладилося. Таня знайшла іншого й виїхала до нього, — розповідає мешканка Ганнівки, не називається. — Дівчинку забрала із собою, а Толіка лишила з батьком. Тижнів три тому попросила, щоб і Настю забрав до себе. Бо народила ще одне дитя і не справляється. Офіційної роботи Вітя не мав. Перебивався тимчасовими заробітками на фермі у дядька, помагав односельцям по господарству. За дітьми гарно доглядав.
— Такого турботливого батька ще ніколи не бачила. Щодня питав за дитину. Коли вранці приводив, завжди цілував на прощання. Толік ріс розумним хлопчиком. Любив малювати, — каже вихователь дитсадка Антоніна Сусик.
Про Ніну Хохлову в селі відгукуються позитивно.
— Вона приїжджа, працювала головним бухгалтером у сільській раді, — продовжує місцева жителька. — Своєобразна була жінка, але помутніння розуму за нею не наблюдали. Звичайно, із дітками було багато турбот, але це ж не привід для убивства.
Бабу з правнуками поховали 6 грудня.
— Діток ховали першими. Бабку — пізніше, окремо від них. Так вирішили рідні, — додає жінка.
2 
1
Коментарі