— Колишній, де зустріне — не може повз пройти. Йому треба штовхнути обов'язково. Нічого не хочу від нього, аби тільки дав спокій, — розповідає 42-річна Ірина Михаленко з міста Корюківка на Чернігівщині.
Працює вчителем української мови та літератури в школі. 2015-го через сварки та побої розлучилася з чоловіком Віктором Кокотем, 44 роки. Тепер він не дає спокою колишній дружині.
— Робить усе, аби посварити мене з дітьми, налаштувати їх проти мене, — продовжує. — Шантажував їх, аби я повернулася до нього.
Віктор та Ірина мають спільних дітей 21-річну Лілію та Олександра, 9 років. Донька працює медсестрою в обласному кардіодиспансері. Син — учень третього класу.
— Влітку поїхала підзаробити за кордон — то молодшому наговорив, що відбере його в мене, позбавить батьківських прав, — каже Ірина Михаленко. — Син у стресі був, на вулицю боявся вийти. Довелося повернутися.
Ірина Михаленко та Віктор Кокоть одружилися 1995-го. Перший час жили в батьків чоловіка. Потім придбали недобудований дім, який разом привели в порядок.
Віктор працював на шпалерній фабриці, згодом став підприємцем — продавав дрова.
— Коли справи пішли вгору — відчув смак грошей. Почав зловживати алкоголем, бити мене, — говорить Ірина Олексіївна. — 2004-го вдарив так, що мала закриту черепно-мозкову травму. Донька мене відливала, а він переступив і пішов.
— Лікар просив розповісти правду та написати заяву. Але я сказала, що сама впала у дворі, — додає. — Через два роки Віктор травмував мені хребет, чотири місяці була прикута до ліжка. Говорити правду побоялася через постійні залякування з боку чоловіка. Він твердить своє — я тебе не бив, якби робив це — убив би.
Три роки тому Ірина подала на розлучення.
— Син мав іти в школу. Почала помічати, що погано чує. Виявилося, тільки 40 відсотків слуху на одне вухо. Йому вклали спеціальні шунти. За півроку треба було їхати до Києва виймати їх, — говорить Ірина Михаленко. — Віктор сказав — у лікарню вас не повезу. Відправився гуляти, а ми — до Києва. Після операції я весь день дзвонила, він трубку не взяв. Це стало останньою краплею.
Жінка переїхала до матері.
— Коли повернулася по речі сина — чоловік усе почав рвати, побив телефон, щоб нікому не дзвонила, — розповідає Ірина Михаленко. — Хотів і мене бити. В цей момент приїхали донька із братом. Він відштовхнув Віктора від мене. Так той заявив у поліцію про побої. Досі тягають нас по тій справі.
— Як почалися судові процеси — чоловік швидко почав збувати автомобілі, — продовжує. — Їх було три — дві вантажівки "Газ- 53" і "Ланос". Останню переписав на свого хрещеного, другу продав. Залишив один "газон", яким їздить за довіреністю. За виручені гроші купив двокімнатну квартиру в новобудові.
Майно подружжя поділило через суд.
— Я з сином живу у своєї матері, колишній — сам у будинку, — говорить Ірина Михаленко. — Каже, що там усе його. Фірму закрив, брат зробив йому третю групу інвалідності довічно. Тому аліменти теж через суд довелося вибивати.
— Писала заяви в поліцію, дільничний проводив бесіду. Але він продовжує знущатися і при цьому відкрито погрожує. Каже, навіть якщо вб'є, то в нього впливовий брат, і йому нічого не буде, — додає Ірина.
Віктор Кокоть коментувати ситуацію відмовився. Вислухавши запитання, він поклав слухавку.
Потрібно писати заяви дільничному
Судової заборони наближатися до людини не існує в українському законодавстві.
— Навіть якби була — це не завжди дієво, — говорить адвокат 43-річний Антон Зубков. — Найкраще в даному випадку — розголос. Треба збирати докази проти чоловіка — записувати розмови, знімати відео, залучати свідків. Якщо є побої, синці, подряпини — фіксувати. Після кожного разу писати заяви дільничному, буквально завалити його зверненнями. Якщо не подіє — звертатися до слідчого.
2 
1
Коментарі