пʼятниця, 09 вересня 2011 05:30

Наталію Волошину прооперували вдома на обідньому столі

Автор: фото: Тетяна ЩЕРБАТЮК
  Наталія Волошина з чоловіком Юрієм та дочками Вікторією й Анастасією. Два тижні жінка пролежала в лікарні
Наталія Волошина з чоловіком Юрієм та дочками Вікторією й Анастасією. Два тижні жінка пролежала в лікарні

26 серпня медики Вінницької райлікарні півтори години оперували 27-річну Наталію Волошину в неї вдома — у селі Прибузьке, за 9 км від обласного центру. У жінки почалася друга позаматкова вагітність, фалопієва труба розірвалася, була внутрішня кровотеча. Медики зрозуміли, що не встигнуть довезти жінку до лікарні — тиск упав до 60 на 40. Прооперували на обідньому столі в хаті.

— Бачу, лікарі метушаться. Кажу чоловікові: "Це вже всьо, Юра, капєц", — згадує Наталія у середу по обіді. — Напередодні ввечері мені стало погано. Думала, що булочкою отравилася. На ніч не хотіла в лікарню їхати. А рано встаю — живіт болить, тошнить, мною аж хитає. І голова на потилиці розболілася.

Наталія сидить на дивані. До неї підбігає 5-річна дочка Віка. Обнімає, шепоче на вухо і залазить на руки. Старша 8-річна Настя теж підходить, бере матір за руку. Дівчатка — діти від першого шлюбу. З Юрієм живуть три роки. Мріяли про спільну дитину. Але було два викидні та позаматкова вагітність.

Наталія Волошина працює прибиральницею у вінницькому торговельному комплексі "4 сезони". Власник дав 800 грн на лікування. Юрій — безробітний. Раніше виготовляв броньовані двері.

— Соскучились по маме, — говорить про дівчат Юрій Драчук, 28 років. Сідає поряд із дружиною. — Її позавчора виписали. Ми збирались у понеділок до лікаря їхати. Бо тест показав, що дружина вагітна. І всі симптоми були, як при першій позаматковій вагітності. Звоню в "скору". Кажуть: тільки сільський фельдшер має право викликати "скору". Спасибі, фельдшериця Людмила Раціборжинська попалась толкова. Сказала, що їхати не можна. Наташу до лікарні могли не довезти.

За 40 хв. приїхала бригада лікарів: гінеколог Юрій Коцілевський, анестезіолог Анатолій Паламарчук, анестезист Роман Забужинський, асистент лікаря Римма Безверхня, операційна медсестра Галина Коломієць. Ще лікар "швидкої" та фельдшер. Привезли чотири великі чемодани і три менші із операційним набором, препаратами, плазмозамінниками, набором для знеболювання. Ще чотири "швидкі" пізніше підвозили плазму й лікарів. Оперувати почали за 15 хв.

— Коцілевський подивився на нашу одну лампочку, тільки головою покачав, — Наталія піднімає голову до стелі. Висить люстра на дві лампи без плафона. — Юра бігом ще одну вкрутив. І від сусідів світильник приніс.

До господині підбігає Джина — білий песик, нагадує породу чихуахуа, тицяє мордою в ногу.

— Про собаку забули, а вона крутилася межи ноги, то лікарі відбивалися від неї. Вона ж переживала за Наташу, — додає Юрій. — А ще лікарі мух від себе відганяли. Да, це правда, літали, нема що скривать. Вони ж зараз скажені. А тут почули стільки крові. Один із лікарів знімав операцію на мобільний. А другий каже: "Удали тот кадр, где муху убил". Мені сказали плазму розморожувати. Грів чайником воду, добавляв у тазик холодної, бо в гарячій може плазма звернутися. Потім пакетик плазми кидав, перевертав. Чотири пакети розморозив. Оперували отут на столі, — показує на полірований обідній стіл. — Він у нас розкладається. То постелили покривало, простинь.

Старша дочка прибирає зі столу коробку з-під торта, приносить зошит і підручник. Менша і собі бере книжку.

— Я теж скоро в школу піду. Вже азбуку напам'ять знаю. А, бе, ве, — скоромовкою називає букви.

— Юра з ними займається. Настя в школу йшла, множення й ділення знала. Хороший він у мене, так хотіла йому дитинку народити, — каже Наталія Волошина.

Юрій сідає на диван, кладе руку на коліно дружині.

— Ну, що, мамулечка, хай ще покиснуть ті простині й рушники, що в крові? Я вже завтра їх попробую відіпрати?

— Він мотався туди-сюди, між больницею і домом, за дітьми дивився. На 8 кілограмів схуд, — каже про чоловіка Наталія. — Зараз шукає вісім донорів. Бо вибрали у лікарні й на станції переливання майже всю кров. Маємо поповнити запаси.

— Нічого, усе нормально. Головне, щоб після операції відновилася. У таких умовах різали, могла мікробинка якась попасти, — зітхає Юрій. — Я за тих лікарів життя віддав би. Вони навіть не заїкнулись про гроші, а виклалися на сто процентів. Моя двоюрідна сестра в чотирьох церквах за Наташу молебні подала. Я теж молився, — знову зітхає. — За день до цього мені приснилося, що клопів знімаю зі своєї синьої байки. Так противно було вві сні. У соннику подивився — до хвороби і смерті.

— Їхали в Прибузьке, точного діагнозу не знали. Передали, що "катастрофа в животі", — розповідає завідувач пологового відділення Вінницької райлікарні 52-річний Юрій Коцілевський. — Узяли плазму всіх груп крові, потім ще двічі довозили. Виявилося, в Наталі рідкісна — друга негативна. Важка операція була — судини без крові, бо тиск упав, їх треба затискати, а не видно, де вони. Жінку в перші дві вагітності кесарили, то там спайки на спайках були. Анестезіологу потрібно орден дати, що в таких умовах працював, без апаратури, без кисню.

Після операції Наталію Волошину забрали в реанімацію до обласного центру.

— Когда жена пришла в себя в реанимации, анестезиолог подошел к ней: "Ну, что, лапочка, второй день рождения у тебя". Потом тоже постоянно подходил: "Ну, что, лапочка, ничего не болит?", — розповідає Юрій Драчук.

Цього року це третій випадок у Вінницькому районі, коли гінекологи виїжджають до пацієнта. Оперували у фельдшерському пункті на Мізяківських хуторах та в лікарні у Вороновиці.

Зараз ви читаєте новину «Наталію Волошину прооперували вдома на обідньому столі». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

13

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути