Рік тому 29 червня до міської ради Алушти в Криму прийшла 41-річна Наталія Кобєлєва. Під час перерви в засіданні депутатів вона зайшла до зали на п"ятому поверсі. Коли розпочалася сесія, підійшла до мера.
— Я стояв на трибуні, — згадує мер Володимир Щербина, 54 роки. — Наталя підняла руки з синцями і сказала, що не може так жити, над нею знущалися. Кажу: "Дочекайтеся кінця засідання, я вислухаю". Вона вийшла на відкритий балкон, підтягнулася на перилах і перехилилася на інший бік.
Депутати бачили, як Кобєлєва полетіла вниз. До приїзду "швидкої" жінка померла.
Корінна алуштинка Кобєлєва за фахом ветеринар. Останніми роками працювала кухарем у місцевій оздоровниці. Із 15-річним сином Валентином жила недалеко від центру міста в батьківській двокімнатній квартирі. Хлопець ріс без батька — чоловік не повернувся із заробітків за кордоном.
Кілька років тому Наталію скоротили на роботі.
— В Алушті важко влаштуватися, — розповідає 52-річна сусідка Тетяна Василенко. — Натаха крутилася як могла. Була роботяща, й сина до роботи привчила.
Кобєлєва жила з власного городу, що неподалік квартири. Ці чотири сотки на вулиці Сергєєва-Ценського її батьки тримали 50 років тому. Це місце називається Орлина гора. Із неї відкривається чудовий краєвид на курорт і море.
Наталя продавала на базарі вирощені овочі та фрукти. У невеличкому хлівці тримала курей і кіз. Часом торгувати на ринку козиним молоком помагав матері й син.
На вулиці Сергєєва-Ценського ще десять сімей мали городи по 5–6 соток. До ділянок підвели воду, звели "времянки". Сусіди часто збиралися на шашлики неподалік у ліску.
2001 року поряд із Кобєлєвою ділянку купив тодішній заступник міського прокурора Микола Любінецький. Почав зводити котедж, заприятелював із сусідами.
— Сам побудуюся і вам поможу, — обіцяв він.
У листопаді 2005 року сесія Алуштинської міської ради віддала 1,5 га землі на Сергєєва-Ценського в оренду спортивному клубу "Алустон-98", почесний президент якого Микола Любінецький, а його дружина — співзасновник. Земля Кобєлєвої та інших дачників відійшла спортсменам. "Алустон-98" взявся зводити стадіон і готель, вирубав лісок. Одиначку Наталію виганяли найпершою.
— Любінецький стояв на терасі, яка виходить на город Натахи, й кричав: "Що ти тут робиш, я цю землю купив, йди геть!", — згадує Тетяна Василенко.
Інспекція контролю за використанням земель штрафувала Наталю за самовільне захоплення ділянки. Кобєлєва доводила, що город отримали її батьки, колишні працівники будинку відпочинку "Укоопспілки". Проте заплатила штраф 84 грн. Ще двічі платила штраф за невиконання рішення суду про звільнення ділянки.
Торік навесні міський суд зобов"язав Кобєлєву звільнити ділянку. На город 27 червня прийшли судові виконавці та двоє дільничних. Підігнали бульдозер. Хлів розвалили, а курей передавили.
У День Конституції 28 червня на ділянці була тиша. Наталя намагалася полагодити зруйнований паркан. Наступного ранку нові господарі прийшли знову — власник будівельної фірми, яка зводить стадіон, Денис Русанов і троє невстановлених осіб. Наталія полізла з ним битися. Їй зв"язали за спиною руки, побили й прикрутили дротом до дерева. Так і залишили.
Сльози по щоках течуть. Бруднюча вся. Із переляку обмочилася
— Десь опівдні я поїхав на город, — згадує Григорій Василенко, сусід покійної. — Біля Наталиного городу зустрів сусідку Ларису. Вона працює прибиральницею у Любінецького, розказала про Наташу. Я туди, а вона з ніг до шиї прив"язана до дерева стоїть. Сльози по щоках течуть. Бруднюча вся. Із переляку обмочилася.
Григорій відв"язав сусідку. Повіз її до лікарні. На площі біля міськради Наталя попросила зупинитися.
— Я з нею, — веде далі Григорій. — Вона щось хотіла сказати, а її прошу, почекай — дай принесу валер"янки. Не було мене хвилин вісім. Вона тим часом у міськраду зашла. Так і не сказала, хто саме її побив.
Наталія заподіяла собі смерть у день народження прокурора Алушти Владислава Макарова, 39 років.
За фактом самогубства Кобєлєвої міськпрокуратура не порушила кримінальної справи — не побачили складу злочину. На 9-й день після її смерті Микола Любінецький став суддею міського суду.
На вулиці Сергєєва-Ценського зводять стадіон і готель, запевняє мер Алушти. Натомість у столичному журналі "Мир квартир" та в Інтернеті кілька років тому були оголошення про продаж на цій вулиці квартир у ще незбудованому комплексі.
Сина Наталії Валентина забрала до себе однокласниця Кобєлєвої Анна Гусманова з села Ізобільне під Алуштою. Хлопець навчається в кулінарному училищі. Зустрічаємося з ним біля їхнього колишнього городу. Валік високий білявий хлопчина із зеленими очима.
— Любінецький погрожував мамі, — Валентин дивиться в глибокий котлован на місці їхньої ділянки й починає плакати. — Казав, що я сидітиму в СІЗО, а маму відправить у дурку.
Сусіди Наталі Володимир Волчков та Василенки звернулися до Уповноваженої з прав людини Ніни Карпачової, щоб та допомогла повернути їм відібрані земельні ділянки. За запитом омбудсмана Генпрокуратура провела перевірку. Встановили, що суддя Любінецький має стосунок до самогубства жінки.
"Відразу після спорудження власного будинку вартістю понад $1 млн суддя Любінецький відстоював інтереси "Алустону", — йдеться в звіті працівників апарату омбудсмана. — Вимагав звільнити земельні ділянки, а їх господарів зарити екскаватором".
Генпрокуратура визнала незаконним виділення землі на Сергєєва-Ценського "Алустону". Позов про незаконне виділення передали на розгляд Алуштинського суду, де Любінецький працює суддею. Кримінальну справу за доведення до самогубства порушили проти будівельника Дениса Русанова.
3 
1
Коментарі
5