"Миколаївна, поздравляю, ви станете бабушкой у 30 год"

Семикласниця завагітніла від 17-річного

12-річна Наталія Дядькова із села Дроздівка Куликівського району на Чернігівщині на 27-му тижні вагітності. Батько дитини — Сергій Коцюба, 17 років. На народження доньки чекають у жовтні.

— Апетит у мене ого-го. Їм усе, найбільше хочеться фруктів і томатного соку. Серьожа грошей на нас не жаліє, — гладить округлий живіт Наталія. Виглядає старшою свого віку, гаркавить. — Роди ждем на 6 жовтня. Настроюю себе, що все буде добре.

— Інакше і бути не може, зая, — обнімає дівчину Сергій Коцюба.

Проти Сергія в поліції відкрили кримінальне провадження за підозрою у зґвалтуванні малолітньої. Хлопець скористався тим, що дівчина не розуміла наслідків, вважають. За це можуть дати від восьми до 15 років тюрми.

— Якщо Серьожу посадять, я не переживу, — каже Наталія.

Наталія — старша з чотирьох дітей 30-річної Людмили Дядькової. Їхній батько помер. Із теперішнім чоловіком 34-річним Олексієм Коцюбою познайомилася в інтернеті. Вирішили жити разом. У Дроздівку переїхали весною.

— Мати мене не любила й виставила з дому. Заміж я вискочила у 16 років. Юрі, моєму чоловікові, було тоді 34. Прожили разом 12 років. Із свекрухою і зараз поддержуєм теплі отоношенія. Зву її мамою, — розповідає Людмила. — Юра випивав. А після АТО зовсім із котушок злетів. Як вип'є — бив, і чого тільки не творив. Приходилося поліцію часто визивати. Коли чоловік умер, самій із дітьми було важко. Потім появився Льоша. Малі його люблять.

Олексій Коцюба — дядько Сергія.

— Вдова, багатодітна, ну й шо. Єслі любиш жінку, то маєш прийняти і її дітей, старатися стати їм батьком. Раніше мав відносини з разними женщінами, дітей не було. Тепер у мене їх четверо. Наташі — 12, Танюші — 7, Любочці — 4 і Колі — 2, — говорить Олексій. — Нас в одній хаті дев'ять душ. Люда з дітьми, я з Серьожой, і мої батьки пенсіонери. У Дроздівці ми з весни. Взяли хату на виплату. Вдвох із племінником пасемо худобу в фермера. Дружина в декреті. Доглядає і за малими, і за старими. Поки що живемо гражданським браком.

До знайомства з Людмилою Олексій працював охоронцем у сільгосптоваристві у Вихвостові Городнянського району на Чернігівщині.

— Люда з дітьми жила на Черкащині. Зразу общались тєлєфоном. Потом почав їздити до неї. Осінню торік перебралася до мене з дітьми, — розповідає Олексій. — Я тоді жив із племінником. Серьожа — син мого рідного брата. Закончив 11 класів, сам себе обеспечує. Він — другий із шести хлопців у сім'ї. Батьки живуть у Развинівці Вихвостівської ОТГ. Начальство побачило, що в мене велика родина, а хата мала. Дали більший дім. Потом я захворів, мучився болями у спині. Попав у больницю. І мене звільнили за прогули. На початку лютого вигнали з хати.

Людмила із Сергієм почали шукати інше житло.

 

— В інтернеті побачили оголошення, що в Дроздівку приглашають молоді сім'ї з дітьми, аби не закрили школу, — говорить Людмила. — Ми найняли машину, перевезли меблі, вєщі. З кінця березня живемо тут. За кілька днів до нас приїхали працівники соціальної служби з Куликівки. Від них я вагітність доньки приховувати не стала. Вони сообщили в поліцію. Сергія забрали, допитували. І Наташу тоже. Ні я, ні вона заяви на нього не писали. Вини з себе я не знімаю. Визнаю, не догледіла. Мати Серьожі тільки мене у всьому винить. До неї не доходить, що цим вона сина свого топить. Я ж їх не раз обох питала: "Між вами щось є?" Віднікувались.

У Дроздівці Наталію влаштували в місцеву школу. Закінчила там сьомий клас.

— Урок-два відсидить і жаліється, що живіт болить, нудить. Відпрошувалася додому. У Наташі зміщена матка. Переживали, вдруг щось серйозне, — додає Олексій.

Мати повезла доньку на обстеження до гінеколога в Корсунь.

— Подивився він Нату і каже мені: "Миколаївна, поздравляю, ви станете бабушкой у 30 год", — говорить Людмила. — У доні паніка: "Я піду на аборт". Лікар попередив, що з її гінекологічними ускладненнями вишкребуть не тільки плід, а й видалять матку. На доньку не кричала. Що вже зміниш. Та й підлітки такі вразливі. Якийсь стрес — і вже суїцид. Я собі не простила би дві загублені душі. Боялася тільки, щоб соціальні служби не відібрали в мене дітей.

— Коли все сталося, вітчим був на роботі. Мати пішла у справах. Ми лежали з Серьожой на разних кроватях, общались. Потом він перейшов до мене, почали цілуватися, — розповідає дівчина.

Сергій стверджує — тоді не знав, що Наталії 12 років.

— 31 липня мені виповниться 18. Зможу записати дитину на себе, — каже Сергій. — Буду заробляти на сім'ю. Наташа вміє куховарити, прибирати, за дітьми дивитися. Вона ж із сестрами і братом няньчилася. Як виповниться їй 16 — розпишемося.

— На УЗД сказали, що дівчинка здорова. Вже ім'я їй обрали — Поліна, — говорить Наталія. — Десь пів року вчитимуся дома, поки мала підросте. Потом оставлятиму дочку на матір і йтиму в школу. Треба довчитися.

Людмила з Сергієм збирають гроші на окреме житло для майбутніх батьків.

Якщо все сталося за спільною згодою, без насильства, то про арешт за зґвалтування не може бути мови, говорить адвокат Сергій Старенький, 47 років.

— Супротив жертви насилля має бути обов'язково доведений. А тут він взагалі відсутній, — каже. — Теоретично, можуть покарати за інтим з особою, яка не досягла статевої зрілості. З дівчиною говоритимуть психологи. Якщо доведуть, що вона статево зріла, а це стосується не лише репродуктивної функції, а й психологічної готовності до сексу — то хлопцю нічого не буде. При цьому він ще й сам неповнолітній. Адміністративну відповідальність можуть понести батьки. Бо недогледіли за дітьми.

×