— Місяць вітер через це вікно дув, нікому ніякого діла не було. Лише як чоловік звідти випав, прийшли латати, — каже 50-річна Оксана Липинська з будинку на вул. Лінкольна, 43, у Львові.
11 травня з вікна під'їзду на дев'ятому поверсі випав 38-річний Михайло Милькус. Із дружиною та двома дітьми винаймав там квартиру.
13 травня, у п'ятницю, близько 11:00 двоє чоловіків років 65 затуляють фанерою вікно під'їзду на другому поверсі. На прогнилі дерев'яні рами набивають планки, вставляють шматки скла.
— За цим вікном є дашок бетонний. На нього і впав Милькус. Щоб чоловіка дістатися, витягали цю фанерну перегородку, — розповідає жінка. Стає біля чоловіків, спостерігає за роботою. — У нашому будинку дітей малих купа. Як виходять у під'їзд, аж ноги трусяться — аби до вікна не підбігли. Скло в зріст людини, побите. Шпари такі, що голову засунути можна.
— Через одного самогубця купу клопоту наробили. Викинувся з вікна, а тепер нам усім проблеми. Металеві ґрати тут раніше всюди були. Але люди розікрали, бо ласі до металу. Тепер жаліються, що небезпечно. 500 будинків на обслуговуванні маємо, за всіма не встигнеш доглянути, — каже ремонтник Степан.
На третьому поверсі вікна поперек забиті дерев'яною дошкою.
— На дев'ятому поверсі в нас курилка. Далі — горище, то запах вивітрюється. Чоловіки ходять туди на перекур. Попільничку там поставили. Михайло жив на тому поверсі. Часто бачила, як курив. Попросиш щось — своє лишає, йде помогти. Меблі мені носив. А недавно кішка по під'їзді ходила, от-от народити мала. Всі гонили, а він собі до хати забрав, — жінка дзвонить у двері квартири №49.
Відчиняє 35-річна Оксана Милькус. На поріг вибігають шестеро дрібних кошенят. Господиня запрошує до помешкання.
— Досі не віриться, що його нема. З дітьми стараюся мало на цю тему розмовляти. Любили батька, не хочу їх травмувати, — Оксана говорить стримано, не плаче. — Ображає найбільше, що одразу з чоловіка самогубця зробили. Так простіше, нікому відповідати не треба. Але цю нісенітницю вже навіть слідчі відкинули. Довели, що падіння було не характерне для самогубця. Та й він надто любив малих і мене, аби вчинити таке. Це — страшний нещасний випадок. Трохи винен алкоголь, трохи — ті, хто мав би подбати про безпеку під'їзду. Чоловік працював будівельником. У середу трохи десь із друзями посиділи. Додому прийшов майже о 22:00. Я саме дочку купала у ванній. Мала хворіє на аутизм (розлад, що виникає через порушення розвитку головного мозку. — ГПУ). Не могла її лишити саму. Михайлові крикнула, щоб зачекав, доки відчиню. Чоловік за той час пішов курити.
Біля вікна під'їзду Михайло Милькус присів навпочіпки. З кишені витяг запальничку й пачку цигарок. У цей момент захитався, спиною вдарився об шибку вікна. Тріснуте скло не витримало ваги, й чоловік випав.
— Унизу двоє хлопців під магазином стояли. Бачили, як чоловік падав. Наробили шуму. Кинулися на допомогу. Михайло ще живий був. Але доки приїхала "швидка", помер. Я спочатку й не зрозуміла, що сталося. На крик вийшла в під'їзд, — продовжує Оксана. — Спустилася на перший поверх. Аж потім упізнала чоловіка по джинсах. Від удару був понівечений, увесь порізаний, розбитий. Його неможливо було впізнати.
— Оксані буде трудно без чоловіка. Вона рієлтором працює. 8-річну Соломійку часто на Михайла лишала. 12-річний Назар, як приходив зі школи, також весь час із батьком. Ще ранок, а він до магазину дітям по йогурти біжить. І тут така дурна смерть. Шкода, що винних у ній, скоріш за все, не знайдуть, — каже 48-річна Марія Далека, сусідка Милькусів.
Михайла Милькуса поховали 14 травня у селі Мегерів Жовківського району на Львівщині. Там живуть його батьки.
3 
1
Коментарі