— Марина не повернулася додому від подруги. Телефон був поза зоною. Вранці рідні зібрали людей. Пішли шукати. Прочесали всі посадки, покинуті будинки, перевірили погреби — жінки ніде не було. Заявили в поліцію. На шостий день знайшли її закопаною на сусідському подвір'ї, — розповідає Алла Лісецька із села Олександрівка Доманівського району на Миколаївщині.

18 березня її односельчанку 36-річну Марину Золотушко знайшли закопаною у дворі 47-річного Віталія Барановського. Зникла ввечері 13 березня. Сиротами лишилися п'ятеро дітей — 21-річний Сергій, 11-річна Ольга, 8-річний Тимур, 3-річна Наталія і Артем, якому 1 рік 8 місяців. У селі мешкала на центральній вул. Миру. Барановський — на шість хат далі.

— Марина була матір'ю одиначкою. Про дітей гарно дбала. Доглянуті, вдіті-взуті. Того дня ходила до подруги за картоплею. Близько шостої верталась додому. А вже за годину її телефон був поза зоною, — каже Алла Іванівна. — Гадки не мали, куди ділась. За кілька днів знайшлися свідки, які бачили її того вечора з Барановським. Стояли на вулиці, говорили. Прижали його: де Марина? Він мовчить. У дворі побачили свіжоскопану землю. Розрили, а там — Марина з телефоном.

Віталій Барановський мешкає із батьками 77-річними Ганною Максимівною та Володимиром Петровичем. Ніде не працював, був відлюдькуватий.

— Раніше Віталій в колхозі працював. Після його розпаду — сидів дома. Я його років 15 не бачила. Випадково зустрілися півтора року тому, коли його у військкомат викликали, — продовжує Алла Лісецька. — Сидів весь час у хаті, ножики робив. ­Кажуть, колекцію тесаків у нього знайшли. Його батьки жили окремо, у літній кухні. Того дня вдома був лише батько. Маму забрали до себе другий син із невісткою. Вона має онкологію. Батьки в нього — трудяги. Все життя пропрацювали в колгоспі. Вдома порали господарство.

— Що сталося між ним і Мариною, точно невідомо, — говорить Лариса Гавриленко, інспектор сільської ради. — Казав, що він у дворі був, як вона йшла. Щось образливе сказала. То він вхопив її за шию і поволік у двір. Бив камінюкою, тоді — металевою палкою. Як побачив, що мертва, — закопав. Його однокласники розказують, що Віталій ще в школі був диваком. З ним майже ніхто не спілкувався. Міг тихцем вдарити когось чи якусь пакость зробити. Не ­випивав, але був замкнутий. Навіть батьків не завжди до хати пускав. Мама кілька разів у сільську раду приходила зі скаргами. Одного разу пішов до нього сільський голова, то не відчинив. Ходила і я, коли забрав у матері документи. Погляд мав такий, що аж мурашки по тілу побігли. Три роки тому вбили його сусіда. Вбивцю не знайшли. В селі думають на Віталія.

Опікунство над дітьми Марини Золотушко оформляє її молодший брат Іван.

— У них із дружиною Тонею четверо своїх діток. Ще й Марининих узяли, не хочуть розлучати їх. Кажуть, виховають усіх, — розповідає Лариса Володимирівна. У них хороша сім'я. Працьовиті, мають велике господарство. Старший син Марини, Сергій, без постійної роботи, бо в селі нема де влаштуватися. То по людях працює чи на підробітки в Одесу їздить.

Віталію Баранецькому призначили психіатричну експертизу.

×