59-річних Валерія і Віру Марченків із міста Горлівка на Донеччині виселяють із квартири, яку вони отримали від міськвиконкому.
— Ми стояли у черзі з 1976 року, — Валерій Вікторович проводить до помешкання на вул. Корчагіна. — Жили у бараці 1914 року площею 12 "квадратів". Щоб його нагріти, треба було до ранку топити вугіллям.
Двокімнатку в "хрущовці" міськвиконком видав Марченкам 16 липня 2008 року.
— Сусіди сказали, що тут жила бабка, яка померла у 1990-х. Зрідка квартиру навідували родичі, — продовжує Валерій Вікторович. — Я пішов до дочки і внучки, показав папір із виконкому, попросив ключі. "Ми до тої квартири нічого не маємо", — сказали.
Валерій Марченко 34 роки пропрацював у шахті. Зараз із дружиною на пенсії. Обоє мають інвалідність. Чоловік — професійну, жінка хворіє на рак. Назбирали $10 тис. Іще $7 тис. Віра Павлівна позичила в сестри, й почали ремонт. За три місяці вселилися.
— Така "двушка" коштувала 7–9 тисяч доларів, — кажуть Марченки. — А ми в ремонт вклали 17 тисяч. Тільки облаштувались, як 11 січня 2009 року дзвонить Ольга Козлова, внучка тої бабки. Забирайте свої речі та у...буйте, каже. Виявилося, в неї є заповіт, датований 1995 роком.
Ольга поскаржилася до суду. 5 серпня 2010 року той скасував ордер Марченка. Пенсіонерам наказали виселитися.
— Квартира приватизована, але з моменту смерті хазяйки пройшло більше 10 років. Ніхто за прийняттям спадку не звернувся, за помешкання не платив. Ми робили запит у нотаріат. З'ясували, що спадок не відкривали. 25 квітня 2008 року суд визнав квартиру нічийною, її передали громаді. Опісля видали черговикові, — пояснює Ірина Галкіна з відділу розподілу та приватизації житлофонду міськвиконкому.
22-річна Ольга Козлова з матір'ю живе неподалік пенсіонерів.
— Хай Марченко не прикидається шлангом, — каже. — Я із самого початку казала, що хата моя. А в спадок одразу не вступила, бо коли бабуся вмерла, мені було 11 років.
Сусіди підтримують Марченків.
— На суд приїхали всі, хто тоді виламував двері, — говорить Валерій Початкін, 54 роки. — Розказували, які були ужаси. Ні плитки, ні ванни, ні розеток, ні батарей. Унітаз розбитий, проводка вирвана. А Вікторович хороми зробив. Суддя не зважала. Коли оголосила рішення, Оля вийшла і закурила з мамою: "Эх, поспешили. Нужно было дождаться, чтобы этот придурок балкон застеклил".
— До Вікторовича тут весело було, — додає інший сусід, Олексій Уткін, 21 рік. — Ночами Оля з компаніями приїжджала, музику врубала. З тієї квартири винесли два мішки пляшок від горілки і відро презервативів.
— Оля сама цим не займалася би, — переконаний Михайло Воронін, 63 роки, що мешкає по сусідству. — Тут хтось грамотний пронюхав. За квартиру їй уже завдаток дав.
Марченки планують стягнути з Козлової витрачені гроші. Вимагають із міськвиконкому відшкодувати моральний збиток. Поки що суд змусив міськвиконком надати пенсіонерам інше житло.
— Нам пропонували якусь бомжарню, де недавно помер туберкульозник, — зітхає Валерій Вікторович.
3 
1
Коментарі
2