Одеса і Львів — міста України, де на регіональному рівні допомагають біженцям з Донбасу. Державної програми немає, статус біженців переселенцям не надають.
— Зараз я шукаю можливість селити людей в інших областях, бо Львів уже тріщить від біженців, — каже переселенка Галина Олійнікова, яка допомагає евакуювати людей. — Тільки недавно розселили тут 600 донбасівців, раніше прийняли 2 тисячі татар. Зараз чекаємо велику групу дітей зі Слов'янська. Одиноких чоловіків селимо в монастир в Іршавському районі Закарпаття.
Одесит Олег Дрюма допомагає переїжджати до свого міста інвалідам і багатодітним. Поселяє їх у пансіонат "Куяльник".
— Сейчас ждут возможности выехать 12 семей инвалидов из Марьинского района и Донецка, из них — шесть колясочников, — говорить Олег Дрюма. — Инвалид из Славянска каждый день звонит: "Ложусь спать с одной мыслью — только бы проснуться. Просыпаюсь под звуки минометов. Поседел". Другой инвалид оттуда трое суток сидит в подвале.
Гроші на переїзд біженців жертвують одесити. Нещодавно Олег перевіз до "Куяльника" донеччанку 37-річну Тетяну Акімову з п'ятьма дітьми.
— Мы живем недалеко от аэропорта. 26 мая его начали бомбить, — згадує Тетяна. — На следующий день я схватила детей и умчалась не раздумывая. В Донецке — жуть. Как-то ехала в троллейбусе и видела, как люди в масках забрасывали кирпичами машины, которые гудели за мир. В троллейбусе пассажиры кричали: "Правильно дали националистам". Я боялась возразить. Моя старшая Настя учится в музучилище, недалеко от администрации, где заседает "Донецкая республика". Ее остановил автоматчик и проверял футляр со скрипкой. На референдуме я голосовала против ДНР, а женщина с комиссии проверила протокол и заорала: "Нацистка!".
Жінка шкодує, що не встигла взяти дітям теплих речей. Найстарша захворіла на ангіну.
— Все вещи надо держать наготове. А я пришла с ночной смены и легла спать. Когда разбудили, на сборы оставалось полчаса. Похватали только зубные щетки и документы.
Сусідка Акімових по пансіонату — 41-річна Людмила з міста Красногорівка Донецької області. Приїхала 30 травня з чотирма доньками: 10, 8, 7, 4 років.
— Вдома страшно жити, — плаче жінка. — Навколо злі люди, небо розривається від літаків. Українців називають ворогами, чеченців — друзями, які захищають від бандерів.
До Одеси їх привіз місцевий 40-річний Георгій. На територію ДНР їздив чотири рази.
— Видел расстрелянный грузовичок с колбасниками (працівники м'ясокомбінату, які везли продукти. — "ГПУ"), — каже чоловік. — Мой друг зазевался и не увидел, как дэнээровец помахал ему палочкой. Ему со старта расстреляли колеса и двигатель, даже без предупредительных. Повезло, что не попали в голову. Дэнээровцы расспрашивают на блокпостах — кто, откуда, цель поездки. Продукты и деньги отбирают. Если нет документов — забирают на исправительные работы. Беженцам кричат вслед: "От кого бежите, крысы?".
5 
1
Коментарі