"Лідія Пантелеймонівна постукала до мене у двері, я саме приймав ванну, — розповідав "ГПУ" сусід погорільців Ігор Розсоха, який і викликав пожежників, котрим довелося три години боротися з вогнем. — Сусідка поскаржилася на чад у кухні, ми вдвох пішли до неї. Я вислухав її розповідь, оглянув кухню і ванну — на це все пішло хвилин з десять, мабуть. Потім вирішив подивитися, чи все гаразд у кімнаті. Відчинив двері — й на нас посунула стіна диму. От парадокс, — у цей час в моїй квартирі з вентиляційного отвору вже валив чад, його сліди пов"їдалися у стіни, а бабусині двері виявилися такими щільними, що не пропускали кіптяву навіть у сусідню кімнату".
Вогонь у будинку по вулиці Данилевського в Харкові зайнявся 2 лютого о 10-й ранку, коли більшість мешканців були на роботі. Знайти цей дім неважко — обгорілий балкон видно здалеку. Внизу досі лежать обвуглені речі, які пожежники повикидали з вікон, щоб зупинити полум"я. Будинок дореволюційний, мармурові сходи, широкі під"їзди — щоправда, все старе та занедбане. У погорілому під"їзді досі важко дихати від їдкого смороду. Стіни сходового майданчика, де знаходиться квартира 84-річної Лідії Пантелеймонівни Мисак повністю почорніли. Біля так само обгорілих дверей замість дзвоника — розплавлена пластмаса. Стукаю, заходжу до квартири. Господиня вдома зі своїм 61-річним сином Володимиром Миколайовичем — наводять лад у знищеній квартирі.
Їй уже дев"ятий десяток, нюх і зір підводять
— За два дні до пожежі я відчула тривогу та заходилася збирати всі свої медалі, важливі папери... — розповідає Лідія Пантелеймонівна. — То, знаєте, пенсійне посвідчення в сумці лежало, щоб по пенсію йти, ветеранське — в шафі. Я чомусь подумала: раптом що-небудь трапиться? Це ж важко все відновити. І я зібрала документи докупи. Завдяки цьому жоден папірець не згорів! Напередодні ми з сином, щоб звести кінці з кінцями, віднесли до ломбарду сережки. У мене аж серце тьохнуло, що квитанція могла згоріти.
— Щоб навести лад у кухні, вбиральні, коридорі, потрібно десь 35 тисяч гривень, — каже Володимир Миколайович. — Сусідам зверху ми теж наробили шкоди, їм виламали двері, в них прогоріла підлога. Ремонт їм оцінили у дві тисячі гривень. Доведеться платити. Я вже позичив на це гроші у друзів, а от де на наш ремонт шукати — навіть не уявляю. Тепер нам ніхто не хоче допомагати — ні ЖЕК, ні райвиконком. Кажуть: "Ваша квартира приватизована, ремонтуйте самі".
Лідія Пантелеймонівна згадує, як почалася пожежа:
— Я помолилася біля ікони святого Пантелея, поставила свічку та пішла на кухню пити чай. Минуло може десять хвилин. Потім почула сморід, але в мене нічого не варилося на плиті, і я пішла до сусіда дізнатися про запах, — згадує жінка й показує місце, де зайнялося полум"я. Посеред кімнати стовбичить, немов сюрреалістична скульптура, скелет обгорілої шафи. Зі стін зійшла штукатурка, оголила дерев"яну дранку.
Я сидів у ванні, якби сусідка не постукала, хтозна, чи вийшов би я з неї?
— Якби не сусід, хтозна, чи була б матуся зараз живою, — додає Володимир Миколайович. На його очах виступають сльози. — Їй уже дев"ятий десяток, нюх і зір підводять. Коли вона відчула тривогу, вже було багато диму. Я цьому чоловікові буду вдячний усе життя.
Іду знайомитися із сусідом. На моє здивування, двері відчиняє радник харківського губернатора з гуманітарних питань Ігор Розсоха, 40 років. Спочатку він відмовляється спілкуватися з журналістом — не хоче, щоб у його вчинку вбачали "політику". Врешті-решт погоджується і навіть пригощає кавою:
— Тільки не робіть з мене піонера-героя! — відмахується. — Це могло трапитися з кожним, і свічки не потрібно, — розмірковує Ігор Розсоха, кандидат філософських наук. — Могло статися коротке замикання. От ви кажете, що я врятував сусідку. А може це вона насправді мене врятувала? Я сидів в ванні, якби сусідка не постукала, хтозна, чи вийшов би я з неї? Там із витяжки йшов їдкий дим, а я його навіть не відчував, коли купався. Мене потім майже цілий день "водило", паморочилася голова, ходив і думав повільніше.
Вогонь зіпсував житло не тільки Лідії Пантелеймонівни, а й інші квартири, під"їзд. Але сусіди не гніваються на богомільну бабцю. Навпаки — вони зібрали для потерпілої речі першої необхідності.
Лідія Мисак за професією інженер. Перед пенсією працювала у відділі капітального будівництва Харківського облвиконкому. За своє життя вона бачила немало пожеж, допомагала людям ремонтувати їхні погорілі домівки.
— Це неможливо підрахувати, скільком допомагали, — розповідає бабця. — Колись було три статті фінансування, ми вирішували, по якій допомагати. Якщо пожежа не дуже пошкодила житло — робили поточний ремонт. Якщо сильно зіпсувала — капітальний. Раніше, правда, так не горіло, не було стільки отруйного диму. Бо не було хімії, все було натуральним. Бувало, відселяли людей, знаходили їм нові житла. Здебільшого нап"ються — і загоряться. Але все одно допомагали, хоч ті й самі винуваті бували.
Лідія Пантелеймонівна каже, що такої пожежі вона ще не бачила.
12% погорільців довго шукають вогонь
Якщо ваше житло загорілося, передусім викличте пожежників. Телефонуйте "01"! Співробітники МНС розповідають: хоч як це дивно, люди часто плутають номери телефонів екстрених служб і дзвонять у швидку допомогу чи в міліцію.
Зазвичай лише 10% погорільців одразу набирають "01". Більшість людей спочатку намагаються самотужки впоратися з полум"ям, 12%, побачивши дим, довго шукають джерело займання.
Чадний дим, який виділяється при пожежі, є більш небезпечним, ніж сам вогонь. У сучасних спорудах багато пластику, який при згоранні виділяє дуже токсичні речовини. Достатньо кілька разів вдихнути цей дим, і ви можете втратити свідомість. Тому, коли в сусідній квартирі палає вогонь, усі вентиляційні отвори, щілини під дверима потрібно затикати мокрими ганчірками. Як запевнили "ГПУ" МНСники, переважно жертви пожеж отруюються, а не згорають.
Не можна відчиняти вікна і двері в квартирі, де палає пожежа, — протяг тільки посилить вогонь. А в багатоповерхівках у такому разі не слід користуватися ліфтами.
— Тільки за січень минулого року в Україні сталося майже три тисячі пожеж, у яких загинуло 198 людей, — розповіла "ГПУ" працівниця Українського науково-дослідного інституту пожежної безпеки МНС Олена Якименко, 41 рік. — 30 із них — мешканці Харківщини.
Щоб погасити одну пожежу, держава витрачає від двох до 20 тис. грн — у кожному регіоні по-різному. На Харківщині, приміром, один виїзд пожежників обходиться в середньому 4 тис. грн.
3 
1
Коментарі